У ексклюзивному інтерв’ю екс-губернатор Прикарпаття прокоментував останні події в Україні, роль Правого сектору в боротьбі та ймовірний розкол у Партії регіонів. Як Микола Палійчук оцінює нинішню ситуацію і чого слід очікувати від революції читайте далі.
-Цього року новорічні та різдвяні свята співпали в часі з революційними подіями. А як Ви відсвяткували?
– Майже увесь грудень я був у Києві, а на Новий Рік та Різдво повернувся на святкування додому. Після свят, 9 числа, знов поїхав до Києва.
– Ви дуже часто буваєте в Києві на Євромайдані, навіть утримуєте наметове містечко. Скажіть, будь ласка, які настрої та атмосфера панували на майдані до того, як люди взялися за каміння та коктейлі Молотова?
– Не можу сказати, що щось утримував. На Майдані був одним із тисячі, одним із мільйона небайдужих. Вважав, що саме там повинен перебувати. Попри те намагався організувати поїздки до Києва, побут та перебування майданівців. Було дуже важливо створити елементарні умови для перебування людей в Києві, люди повинні отримувати гарячу їжу, змогу помитися та відпочити.
Щодо настроїв, то патріотизм українців зашкалює. Люди , які стояли 3 і більше діб, говорять: “Я стою і стоятиму далі!”. Доводиться їх переконувати, що нам потрібні воїни ситі і нестомлені.
– Як на Вашу думку, що змінилося 19 січня, коли люди самостійно, без лідерів опозиції, пішли в атаку?
– Події 19 січня стали наслідком двох місячної позиційної мирної боротьби. Не було жодної поступки з боку влади, до прикладу, досі не покарано жодного беркутівця, який знущався над людьми. А прийняттям законів 16 січня взагалі хотіла легалізувати диктатуру в Україні. Лідери опозиції на той час, на жаль, не були готові до радикальних дій, а такі настрої на Майдані панували вже не перший тиждень і люди пішли вперед. Вони не йшли воювати з Беркутом, вони пішли до Верховної ради, це їх законне право підійти і вимагати скасування «диктаторських законів».
– А яка роль «Правого сектору» у тих подіях?
– Хлопці були на передовій. Це молодь, яка сама організувалася і взяла на себе сміливість піти воювати. Вони чітко розуміють, що стояти і колядувати на Майдані нічого не дасть, чим більше ми співаємо, тим більше часу влада мала руками міліції чи бандитів робити спроби заставити людей розійтися.
– Які наслідки нової боротьби Ви прогнозуєте?
– Нині я не сумніваюся, що народ переможе.
– Що скажете про лідерів опозиції, які були не готові до такого розвитку подій?
– Серед трьох опозиційних лідерів найкраще себе проявив Віталій Кличко. Спочатку він закликав до мирних заходів, але пізніше коли все-таки люди продовжили протистояння, Кличко пристав до них. Також ми бачимо, що у словах політиків радикалізувалися вимоги. Якщо раніше говорили про підписання Євроінтеграційних документів і відставку уряду, то нині – про відставку Януковича та повне перезавантаження керівництва держави.
– Як можете прокоментувати пропозиції Януковича про прем’єрство Яценюку та міністерство Кличку?
– Це своєрідна гра. Влада дуже хитра, нагла і цинічна. Вони вкотре вдалися до шулерства, щоб посварити лідерів опозиції.
Дуже дивно, коли Янукович говорить, що скасує закони, прийняті 16 січня, адже арешти людей продовжуються. Я б їх не повністю не скасовував, тільки вніс поправки, що ці закони стосуються виключно членів Партії регіонів, комуністів та інших депутатів, які проголосували за них. Нехай їх вдарить їхнім же законом, коли регіонали брали участь у силовому протистоянні, давали незаконні вказівки знущатися над людьми чи закликали до сепаратизму в Україні.
– Ваш прогноз, що має відбутися у вівторок у Верховній раді, і чому такі великі сподівання опозиції саме на цю сесію?
-Думаю, що частина депутатів Партії регіонів зрозуміла, що непередбачувані дії Януковича несуть загрозу для них самих. До них можуть прийти люди і спитати, чому вони підтримують диктаторську політику або ж мовчать.
– Тобто сьогодні можливе протистояння Партії регіонів проти свого лідера Віктора Януковича?
– Сподіваюся, що таке може відбутися. Але не вся партія, а частина депутатів, яка ще тверезо мислить.
– На думку Ігоря Дебенка, Ви перебрали на себе контроль за депутатами з так званої “групи Вишиванюка” в облраді. Чи справді за цим стоїте Ви?
– Ні, мені не цікаво мати багато депутатів. Важливо, щоб люди, які є у фракції, голосували монотонно і мали свою думку. Можна зібрати і 30-40 чоловік, але це суттєво нічого не змінить. Візьмемо хоча б Карабіна, який сьогодні працює в команді регіоналів на посаді керівника управління ОДА. То з ним справи не мав, не хочу і не можу мати! Так можу прокоментувати й інших людей. Усіх знаю і багатьох поважаю, але чи є сенс у молоду команду набирати людей, які з депутатським досвідом 3 – 4 скликання і нічого за ці роки не зробили? Мабуть, що ні.
– Яка роль депутатської фракції «Воля», що створена 25 січня в обласній раді? Хто і для чого її створив?
– Не знаю ролі, і хто її задумав. Проте входження частини людей, які є у «Волі» (у фракції перебуває і Мирослав Карабін, – ред.), у Народну раду я вважаю неприпустимим. Вони дотепер перебувають на президентських посадах в структурах облдержадміністрації і ще декілька місяців тому голосували разом з Партією регіонів. Тепер, коли вони побачили, що перемагає народ, перебігли на іншу сторону і знов будуть претендувати на перерозподіл посад. Категорично не сприймаю таких речей. Тому я незадоволений вчорашнім створенням Народної ради.
– Чому Ви утрималися при голосуванні за рішення стосовно Народної ради?
– За створення Народної ради я проголосував, як і вся фракція «Удару». Ми й надалі стоїмо на позиції, що у 50 відсотків складу ради повинні складати представники громадськості. Також вимагав, щоб людей вносили поіменно і відповідно за кожного голосували для того, щоб чітко було сказано, хто не може увійти в Народну раду з числа депутатів. Якщо діючі голови райдержадміністрацій чи люди, які перебувають на президентських посадах, входять у раду, то це – неправильно.
Стосовно складу Народної ради, то вважаю, що необхідно, щоб в такому органі було представлено 50 відсотків – це депутати, а інші 50 – представники громадськості, які з перших днів стоять на Майдані. Бо виходить так, що ті люди, які відстоювали принципи, ризикували життям і здоров’ям, організовували своїх друзів, можуть лишитися поза межею прийняття рішень. А деякі депутати, я їх добре знаю, дуже делікатно ніби входять, а ніби не входять, очікуючи як розвиватиметься революція. Насправді є два наслідки: перемагає народ і це буде переможна революція українського над бандитським режимом Януковича, або ж , не дай Бог, народ прогає і це буде невдала спроба перевороту. Тому ще багато політиків очікує, на яку сторону буде легше перейти.
– Також поширюються чутки, що Микола Палійчук куруватиме президентську кампанію в Західній Україні, а це кілька областей. Чи це справді так?
– Ні, це все чутки. Однозначно працюватиму в команді Віталія Кличка, але сьогодні ще невідомі усі нюанси. Після початку революції це питання не на першому місці, зараз для мене більш актуальною є зміна системи влади. Думаю, що саме Віталію Кличку нині під силу це зробити.
За цієї системи вся влада зосередилась в руках однієї людини, а правоохоронні органи і судова система роблять усе, що їм заманеться. Навіть голосування 16-17 січня показало, що усі депутати, які підіймали руки, – це раби. Закон бумеранга обов’язково спрацює і усі прийняті закони “вдарять по них самих”. Читав багато коментарів-виправдань, що вони не знали, за що голосували. Якщо справді так, то виходьте з фракції, кидайте мандати, складіть повноваження і т.д.. На мою думку, нині Верховної Ради вже не існує, не діє у нас і закон, а тому нема й порядку, зрештою, уже давно є диктатура, а прийняті ініціативи дали змогу цей режим офіційно узаконити. Незважаючи на те, що є закон про амністію, переслідування активістів доводять, що діє він вибірково. Я думаю, це ще далеко не кінець! Це просто люди, які були більш активні, аніж решта і це послугувало приводом для висунення звинувачень. Навіть володію інформацією, що по областях владою складені списки.
-Уточніть, чи знаєте конкретні прізвища людей, які є в цих списках?
– Це близько тисяча людей. І кожного з них можуть викрасти чи вчинити проти нього провокацію. Це здебільшого активісти, які мають впізнаваність, або ж наближені до лідерів опозиції.
Проте це абсолютно не має ніякого значення, оскільки ми не маємо права змінювати свою позицію. Більш того ми повинні ліквідувати “систему рабів”.
– У 2010 Ви сказали, що не проти залишитись на посаді голови ОДА, у 2012 Вас розглядали. Скажіть, маєте зараз подібні політичні амбіції?
– Тоді на питання «За яких умов Ви б могли все-таки залишитися на посаді голови ОДА», я відповів, якщо буде така змога залишитись і працювати зі створеною командою і не змінювати обраний курс, то готовий залишитися. Але свідомо розумів, що цього не відбудеться. Зрештою була написана заява президенту Віктору Ющенку про відставку ще після першого туру, але була вказівка допрацювати. Після цього пішов з посади спокійно і ні секунди не шкодую.
У 2012 році були пропозиції очолити обласну раду, але як кандидат участі у виборах я не брав.
Щодо посад, то для мене вони не мають ніякого значення. Адже нарешті я відчув себе по-справжньому вільною людиною. Я багато подорожую і маю змогу краще ознайомитися з системою місцевого самоврядування та державного управління за кордоном. Моя мета зараз з командою Кличка написати нову систему місцевого управління. Я б із задоволенням займався бізнесом в державі з чіткими, навіть жорсткими, але однаковими правилами гри для всіх. Тому завдання номер один – проведення реформ, а саме: децентралізація влади і передача повноважень органам місцевої влади.
-Ви все частіше перебуваєте в Києві. Чи немає думки переїхати туди? Де зараз мешкає Ваша родина?
– Я в Києві перебуваю грудень та січень. Моя родина мешкає в Івано-Франківську, тут навчаються діти і планів переїхати найближчим часом у нас немає.
Розмову вела Крістіна КУБИШКІНА