Щоправда, про них все ж потрібно згадувати. Адже від російського керівництва тільки й чуєш, що до влади в Україні прийшли ультра націоналісти, фашисти, русофоби, антисеміти і таке інше. Москалі, як відомо, полюбляють валити з хворої голови на здорову. Проте, це й надалі огидно, коли згадати, що першими загиблими на Майдані виявилися вірменин та білорус. Скажу навіть більше – в Небесній сотні є три представника єврейської національності. Їх прізвища знайшов в інтернеті.
Найстаршому – Йосипові Шилингу був 61 рік. Він з Дрогобича. За фахом будівельник. Та останній час їздив на заробітки до Італії разом з дружиною. Ну а потім був Майдан, де чоловік загинув від пострілу снайпера. У Йосипа Шилинга залишилася дружина, дві дочки та четверо онуків.
Олександра Щербанюка з Чернівців, теж був будівельником. А крім того, був членом єврейської громади «Бейт симха» і очолював первинну організацію партії «Батьківщина». Саме біля намету буковинської організації цієї партії на Майдані 46-річного Олександра Щербанюка й вбили двома пострілами. Свого часу він пройшов без єдиної подряпини війну в Афганістані, а загинув в рідній Україні. Коли дружина намагалася його утримати від поїздки на Майдан, бо там почали гинули люди, чоловік відповів – це не найгірша смерть.
У нього залишилося троє синів. Ховали Олександра Щербанюка при великому скупченні людей, у вишиванці. Також в труну поклали протигаз, каску і кіпу. Правоохоронці і бійці «Правого сектору» дали прощальний салют в повітря.
В інтернеті й досі можна побачити оголошення про розшук 33-річного Євгена Котляра з Харкова. Рідні певний час не знали про його долю. Він працював у сфері промислового альпінізму, а крім того, був активним захисником природи. Входив до організації «Зелений фронт», яка, зокрема, боролося проти вирубки у 2011 році парків у Харкові. Євген загинув на вул. Інститутській, намагаючись витягнути в безпечне місце пораненого.
Погодьтеся, що хіба з гіркою посмішкою можна чути поширені звинувачення, ніби Майдан справа рук бандерівців та фашистів. Можливо, комусь невідомо, бо сам тільки нещодавно наштовхнувся на ці відомості, але в Революції гідності брала участь ціла Єврейська сотня. В її складі були навіть кілька осіб, котрі мали бойовий досвід війни в Ізраїлі. Розповідали, що на майдан вони приїхали, отримавши відпустку в ізраїльській армії, де проходили службу. Цікавий нюанс зауважив в інтерв’ю з командиром Єврейської сотні. Він зазначив, що тривалий час не згадував свою національність та за весь час перебування на Майдані не почув, щоби хтось навіть на такому звично-побутовому рівні вжив слово «жид», коли заходила мова про євреїв.
Рашизм суть фашизм
Натомість, що ж почалося з приходом на наші землі російських окупантів та терористів.
Здається уся ота ненависть цих осіб, в тому числі, й котрі давно мешкали на Україні і навіть тут народилися, до інших національностей, мов і культур, яка не могла особливо проявлятися в українській державі, тепер вихлюпнулася немов якийсь страхітливий гейзер. Це явище навіть отримали неологізм – рашизм. Судіть самі, як тільки Росія захопила Крим, одразу у Сімферополі на дверях і стінах синагоги «Нер-Тамид» намалювали свастику і з’явилися надписи: «Смерть жидам». У Севастополі осквернили пам’ятник жертвам Голокосту.
Йдемо далі, як тільки в Донецькій області почали господарювати терористи, проголосили якусь там Донецьку республіку, як ситуація почала нагадувати часи німецьких фашистів. Громадян єврейської національності примушували до реєстрації у якогось там комісара по справам національностей, при чому, вимагали за це по 50 доларів і особа також мала принести з собою усі документи на рухоме та нерухоме майно, якім володіла. В разі невиконання цих вимог погрожували виселенням за межі так званої Донецької православної республіки, виходячи, що лідери єврейських общин начебто ставляться до неї вороже, бо підтримали «…бандерівську хунту…» в Києві, з повною конфіскацією майна. Для повної аналогії з гітлерівським нацизмом не вистачало тільки вимог носити на одязі зірку Давида та гєто. Хоча, хто знає, до чого може дійти далі. Недаремно ж, голова Донецької ОДА Сергій Тарута, підкреслив,що за усі 23 роки незалежності України на Донеччині не було проявів, поки не з’явилися так звані сепаратисти з колорадськими стрічками і російськими триколорами. А головний рабін України Яків Дов Блайх конкретно заявив, що головну небезпеку для євреїв представляють не українські націоналісти, але російські провокації.
Зрештою, цьому нема чого дивуватися. Якщо взяти статистику, котра також є і інтернеті, то протягом 2013 років в Україні в результаті нападів на грунті расової і національної нетерпимості постраждало 21 людина, при чому, без смертельних наслідків. Тим часом як в Росії, за одними даними постраждало 199 людини і 21 особа вбита, а іншими, котрі наводить Московське бюро людини з прав людини, 205 потерпілих та 25 вбитих. Вже у січні – квітні цього року від дій російських расистів, шовіністів та ксенофобів потерпіла 31 особа і 8 вбито.
Це при тому всьому, що немає точної інформації про події в Криму. Українське та кримсько-татарське населення перебуває не просто під пресингом, а є конкретна загроза їх здоров’ю і життю. Як відомо, нещадно тамтешня начебто влада пригрозили заборонити діяльність Меджлісу, з’явилася інформація, що тамтешні силовики викликають на допити кримських татар, у декого відбирають відбитки пальців та фотографують. Іншими словами, створюють певну картотеку і явно не з добрими намірами. Мабуть, ще й тяжче кримським українцям. А тим, хто мешкає на Донеччині й поготів. Відомо, що як тільки у Слов’янську захопили владу терористи, так званий мер видав наказ відслідковувати тих, хто розмовляє українською мовою. Кілько з них закатували у звірячій спосіб. Тим часом, як навіть у Івано-Франківську є особи, котрі ще донедавна нахабно проявляли свою українофобську позицію, тепер, щоправда, притихли, але їх життю наразі ніщо не загрожує. На противагу, як проявилася хижацька суть тих так званих «великиросів», котрі живуть на нашій землі, користуються її благами, доброзичливістю корінних мешканців. Наведу лише кілька прикладів. Один з них вичитав у журналі «Країна». Це було інтерв’ю з кримським татарином, котрий народився в Узбекистані, та коли Україна стала незалежною, переїхав на батьківщину своїх предків, побудував тут гарний будинок і як тільки в Криму росіяни, сусіди-москалі, з якими стільки років ділив хліб-сіль, ходили один до одного в гості, почали нахабно зазіхати на його житло, бо воно їм дуже подобалося. Наразі цей чоловік вже мешкає у Києві.
Та маю й особистий приклад, зі своє родичкою, яка, проживаючи біля моря, займалася невеличким бізнесом, здаючи курортникам помешкання. Аналогічна ситуація – сусіди нетерпляче вимагають, щоби вона кудись забралася, ласо придивляючись до її відпочинкових будиночків. Родичка також у шоці, бо стільки років прожили поряд, з ними, котрі видавалися нормальними людьми. Але, погодьтеся, таких осіб. Назвати «людьми» тяжко. Так само, нічого не було людського у тих гітлерівських нацистів, котрі свого часу вчинили безліч злочинів проте людства. А дії їх нинішніх послідовників під проводом Москви відрізняються чимось? Єдине втішає, що 69 років тому світ переміг коричневий фашизм. Без сумніву, така сама доля очікує в кінцевому рахунку московській рашизм.