Про те, як брудні технології можуть вплинути на виборчий процес, розповів політолог Микола Геник.
Оскільки про цю проблему говориться багато років і її не усунено, то це погано характеризує передусім нашу політичну еліту. Використання брудних технологій слід розглядати у трьох площинах: юридичній, політичній і моральній. Їх застосування насамперед є наслідком недосконалості виборчого законодавства, яке повинно такі заходи апріорі регулювати і забороняти. Це також ознака загальної некомпетентності депутатського корпусу, який на етапі розробки законопроекту не спромігся передбачити всіх можливих порушень та мінімізувати чи унеможливити їх застосування. Або це ознака загальної корумпованості, коли в законодавстві залишаються прогалини для ручного регулювання і зловживання.
Брудні технології можуть ввести в оману незначний відсоток виборців. Для порівняння: під час останніх президентських виборів В. Противсіх при всій «розкрутці» й наявності великої кількості протестного електорату набрав близько 40 тисяч голосів виборців по всій Україні — 0,16%, тоді як 2,2% виборців не підтримали жодного кандидата. Тобто ефективність таких технологій достатньо низька. Можливо, навіть навпаки — їхнє застосування може послужити додатковим мобілізаційним фактором для значної частини електорату, що не визначився.
З точки зору реклами і «розкрутки», об’єктивно ці дії спричиняють більшу зацікавленість виборців конкретним кандидатом та сприяють його популяризації. Тобто брудні технології метафорично подібні до дії вітру на вогонь — задуває малий вогник, але може й роздмухати велике багаття. Грамотне спростування чорного піару може підняти рейтинг кандидата, проти якого він спрямовувався. Чорний піар, запущений достроково, коли ще є можливість спростування, свідчить про низьку кваліфікацію іміджмейкерів.
Слід констатувати, що брудні технології є частиною системних дій, спрямованих на викривлення волевиявлення виборців, і з цього погляду вони знижують легітимність виборів. Їх застосування створює також поганий імідж держави на зовнішній арені. Нам бажано рухатися в напрямі формування політичної етики, яка б не допускала таких аморальних дій».
З огляду на те, що система так званого чорного піару передбачає використання тих методів, які фактично виходять за рамки виборчого законодавства, за коментарем з цього приводу ми звернулися до кандидата юридичних наук Юрія Микитина. «Закон України «Про вибори народних депутатів», ст. 114, — сказав він, — містить загальну норму, яка передбачає, що осіб, винних у порушенні законодавства про вибори депутатів, притягають до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, визначеному законом. Звичайно, захист честі й гідності кандидата в депутати можна здійснювати в порядку цивільного судочинства. Але з огляду на швидкоплинність, обмеженість у часі передвиборчої агітації цей механізм може і не дати очікуваних результатів у найкоротші терміни.
Законодавче положення про відповідальність за порушення виборчого законодавства деталізується, зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення — глава 15А та Кримінальним кодексом України — статті 157—160. Проте вказані норми переважно містять санкції за порушення безпосередньо процесу голосування або встановлення його результатів і тільки частково стосуються передвиборчої агітації. Приміром, стаття 212-10 Кодексу про адмінправопорушення передбачає, що здійснення передвиборчої агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України, тягне за собою накладення штрафу. Також адміністративна відповідальність може настати за виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів передвиборчої агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, — стаття 212-13 КУпАП.
За певних обставин застосування так званих брудних технологій під час передвиборчої агітації можна трактувати як перешкоджання здійсненню виборчого права, за що передбачено кримінальну відповідальність відповідно до статті 157 Кримінального кодексу. Мова йде про обман виборців як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони такого складу злочину, коли відбувається перекручення певних відомостей щодо обставин, пов’язаних з виборами, наприклад, щодо особи кандидата.
Проте вважаю, що правоохоронні органи не мають достатніх правових механізмів, інструментів впливу на кандидатів та партії, які порушують правила передвиборчої агітації, через недосконалість, обмеженість правового регулювання цієї проблеми».