Провести дострокові вибори у парламент – одна з передвиборчих обіцянок Петра Порошенка. В інавгураційній промові президент підтвердив, що від своїх слів не відмовляється: «Чинний склад Верховної Ради не відповідає настроям суспільства», – заявив він, гарантувавши повне перезавантаження влади.
Рейтинг старожилів парламенту неухильно знижується. Вибори до Київради підтвердили попит суспільства на нові політичні сили, і дострокові вибори в ВРУ зроблять цей тренд ще помітнішим. Щоправда, на ділі часто виявляється, що нові партії можна назвати «новачками» лише умовно: деяким проектам уже кілька років, а в їхньому складі є досвідчені політичні постаті.
Forbes пропонує ознайомитися з політичними стартапами та їхніми перспективами.
«Демократичний альянс»
Партію «Демократичний альянс» утворено 2010 року на базі однойменної громадської організації. Політична сила структурована за регіональним принципом, з осередками обласного, міського та локальніших рівнів. 2012 року «Демальянс» збирався на парламентські вибори, але політичні амбіції розбилися об фінансові перешкоди: у партії не вистачило коштів для застави. На нинішніх виборах у Київраду партія насилу подолала тривідсотковий бар’єр – «Демальянс» ініціював перерахунок голосів і в результаті дістав два місця в Київраді: їх зайняли голова партії Василь Гацько та голова київського осередку партії Галина Янченко, активістка «Центру протидії корупції».
Наступна мета – парламент. «Забезпечити зміни можна, маючи владні повноваження, зокрема через уряд. А для цього нам потрібно потрапити у парламент і сформувати його», – сказав Василь Гацько в коментарі Forbes.
Він визнає, що зробити це буде непросто: основні складники перемоги, крім власних професійних та загальнолюдських якостей кандидатів, – присутність у національних ЗМІ і фінансовий ресурс. На допомогу однодумців по Майдану, одним з активних учасників якого були представники «Демальянсу», також розраховувати не варто: «Нова влада, як і попередня, не хоче бачити« Демальянс» на політичному ландшафті. Конкуренції ніхто не хоче», – каже Гацько.
Із грошима у партії все ще не густо. За словами Василя Гацька, бюджет виборчої кампанії в Києві становив $100 000, зібрані шляхом краудфандингу. «Ми зібрали гроші з простих людей, це був публічний процес», – каже лідер партії. Витрати на парламентську кампанію значно більші. За словами Вадима Карасьова, директора Інституту глобальних стратегій, сума витрат залежить від того, яку мету відразу ставить партія – подолати 5-відсотковий бар’єр чи претендує на більшість. «Це багатомільйонні бюджети в доларах. Парламентські вибори 2012 року середній партії коштували близько 10–15 мільйонів доларів», – каже він.
Безвідносно до фінансового потенціалу перспективи «Демальянсу» на національному рівні політологи оцінюють скептично. За словами Володимира Фесенка, керівника Центру політичного аналізу «Пента», успіх «Демальянсу» можна пояснити декількома незалежними від самої партії факторами: Київ був епіцентром Євромайдану, і жителі позитивно сприймали прореволюційну риторику представників партії, і в місті – найбільший за масштабами середній клас. У масштабах країни обидві ці переваги нівелюються. «У них немає відомого й сильного лідера, без якого в нашій політиці домогтися успіху на загальнонаціональному рівні вкрай важко. Якщо вибори відбудуться найближчими місяцями, парламентських перспектив у «Демальянсу» я не бачу. Україна – не Київ», – зауважує Фесенко.
Досвідчені парламентарії, навпаки, настроєні добродушніше: «Це реально нові обличчя, які можуть щось змінити в нашій країні. Сподіваюся, що це нова політична сила, яка сформує свою ідеологію і стрижень, а не новий політичний проект «кишенькової» партії олігархів», – каже народний депутат Юрій Мірошниченко, підкреслюючи, що він не знає спонсорів партії, але це ненадовго: «Чи це Сергій Льовочкін, чи хтось інший, рано чи пізно все вилізе назовні», – упевнений він.
«Самопоміч»
Громадську організацію «Об’єднання «Самопоміч» заснував мер Львова Андрій Садовий десять років тому. 2012-го вона трансформувалася в політичну партію. За результатами виборів у столиці, «Самопоміч» дістала п’ять мандатів: до Київради увійшли Наталія Шульга, в.о. директора «Українського наукового клубу»; ресторатор Сергій Гусовський; Андрій Логвин, співзасновник компанії modnaKasta; фінансист Максим Гапчук і гендиректор телеканалу «24» Роман Андрейко.
«Ми поєднуємо, з одного боку, громадянську позицію, яка не сприймає того стану, в якому перебуває місто. З другого боку, є правильний досвід, яким гріх не скористатися, і лідерство Андрія Садового», – каже Сергій Гусовський. Він нагадує, що за партією стоять конкретні дії та успішний досвід Львова, де було реалізовано багато сучасних ініціатив – розв’язано проблеми з водою, організовано велодоріжки, запущено безшумні трамваї. Цей досвід «Самопоміч» має намір застосувати в столиці, а потім – і в масштабах країни. Сергій Гусовський певен, що партія повинна пробувати сили і на парламентських виборах. «Ми відстоюватимемо інтереси всієї України», – каже він.
Ця політсила викликає значно більше критики, що побічно свідчить про її перспективність.
Юрій Мірошниченко називає київську «Самопоміч» франчайзинговим проектом, який мер Львова вигідно дав у розпорядження одного зі столичних бізнесменів. За його словами, цю партію фінансує співвласник «Київської інвестиційної групи» Василь Хмельницький. «Я дуже хочу вірити, що те, що Садовій зайнявся «франчайзингом» і продав його Хмельницькому, – неправда. Та кажуть, що це його проект», – зазначає Мірошниченко. Він зауважує, що де-факто людей, які пройшли до Київради, ніхто не знає (за рідкісним винятком, як, скажімо, Гусовського), а проект розкручений виключно за рахунок іміджу та Садового. «Подивимося, як вони працюватимуть у Київраді. Але я глибоко переконаний, що «Самопоміч» у Києві – це казуїстика», – сказав Мірошниченко.
Володимир Фесенко зазначає, що, запропонувавши широку програму для всієї країни, партія може мати непогані перспективи на парламентських виборах, а її засновник – на президентських. «Перспектива «Самопомочі» – це перспектива самого Андрія Садового. У нього є шанси привести свою партію в парламент», – певен Фесенко.
Радикальна партія Олега Ляшка
Олег Ляшко, який здобув третє місце на виборах президента з результатом 8% (за даними Forbes, план-максимум, який було поставлено перед кандидатом, – 5%), має намір трансформувати свій рейтинг у місця в парламенті.
Ця політична сила заснована 2010 року і спочатку називалася «Українська радикально-демократична партія», очолював її Владислав Теліпко. 2011 року лідером партії став Олег Ляшко, а партія дістала назву «Радикальна партія Олега Ляшка».
«Радикальна партія» – нова!» – наполягає Ляшко в розмові з Forbes, нагадуючи, що РП вперше брала участь у виборах до Київради, на яких дістала сім мандатів. Ротацію політичних сил він вважає неминучою і природною: «Коли гасла не збігаються з діями, одні політичні сили йдуть, а інші – приходять. Це природний процес. Наприклад, та ж «Батьківщина» здобула утричі гірший результат, ніж ми, – сказав Ляшко. – Та й нові партії можуть закінчити також погано, як і старі, якщо будуть такими ж корупціонерами».
Слабке місце цієї політичної сили криється в тому, що риторика, яку експлуатує партія, дає яскравий, але короткостроковий ефект. «Войовничий популізм «Радикальної партії» у найближчій перспективі даватиме високі рейтинги Олегові Ляшку, але зберегти їх буде вкрай важко», – зазначає Володимир Фесенко.
«Громадянська позиція»
Від партії «Громадянська позиція» на чолі з народним депутатом Анатолієм Гриценком у Київраду пройшли три людини, серед яких – його син Олексій Гриценко, громадський діяч, психіатр Роман Головня та гендиректор агентства «ЛігаБізнесІнформ» Дмитро Бондаренко.
На запитання Forbes, чи має намір «Громадянська позиція» брати участь у виборах до парламенту, Гриценко відповідає лаконічним sms-повідомленням: «Так».
На парламентські вибори 2012 року ГП йшла у складі «об’єднаної опозиції» з «Батьківщиною» та «Фронтом змін». Проте, на відміну від Арсенія Яценюка, Гриценко не захотів розчинити свою партію в політичній силі, яка домінувала.
Вадим Карасьов вважає, що якщо вибори відбудуться найближчим часом, у партії Гриценка є шанс пройти в парламент. «Але не потрібно переоцінювати результат Гриценка на цих президентських виборах і застосовувати його до парламентських виборів», – каже він. За його словами, на президентських виборах не виявилося серйозних кандидатів із боку традиційних політичних партій, але до парламентських виборів вони, найімовірніше, підготуються.
Крім того, запит суспільства на лідера-потенційного переможця війни з Росією трансформується в бажання хоч крихкого, але миру. «А отже, шанси того, хто пройшов завдяки войовничій риториці, зменшилися, потрібно змінювати тактику, дискурс, прийоми. Питання в тому, чи зможе Гриценко переорієнтуватися», – каже експерт.
На вихід
На думку новообраного мера Києва Віталія Кличка, партії, місце яких можуть зайняти в парламенті новачки, – це насамперед Партія регіонів і КПУ. «Підтримка та рейтинг КПУ і Партії регіонів значно знизилися, нині в нових політичних сил є всі шанси і перспективи прийти їм на зміну», – сказав Forbes Кличко.
187 депутатів – із такою кількістю людей Партія регіонів прийшла в парламент після виборів 2012 року. Починаючи з лютого цього року, лави партії суттєво порідшали: на сьогодні фракцію вже залишили 117 регіоналів, і процес триває.
«Я вийшов із Партії регіонів. Це характеризує моє ставлення до її перспектив», – каже Юрій Мірошниченко, колишній представник Віктора Януковича в парламенті. – Сьогодні час, коли люди чекають на нові політичні сили, культуру та підходи». Водночас колишній регіонал Володимир Макеєнко певен, що й старі кадри матимуть попит: «У США та на Заході оновлення влади й апарату відбувається поступово, прибрати всіх відразу не можна. Ну от навіщо прибирати з Верховної Ради, скажімо, мене? Я багато чого знаю, багато чого можу зробити», – пояснює депутат.
На думку Володимира Фесенка, якщо станеться так, що Донбас залишиться поза Україною, то шансів на політичне відродження Партії регіонів немає. «А от, наприклад, у партії Сергія Тігіпка, що спирається на російськомовні регіони, політичне майбутнє цілком можливе, – вважає політолог. – На зміну Компартії можуть прийти неокомуністи, вони яскравіші й цивілізованіші, за ними може бути перспектива». За орієнтовані на середній клас «Демальянс» чи «Самопоміч» колишній електорат Партії регіонів і КПУ не голосуватиме – для південного сходу це чужі й ворожі сили.
Втратити рейтинг і депутатські мандати ризикує й «Батьківщина». «Нині ситуація в «Батьківщини» схожа з «Нашою Україною»: начебто керівна партія, але популярність втрачає», – каже Фесенко.
Можливо, трансформація очікує й на «УДАР», який може стати партією не тільки Віталія Кличка, а й Петра Порошенка: «Або в нового президента буде сформований свій політичний проект, який, найімовірніше, лідируватиме. А от як довго – залежить від успіху самого президента», – підкреслює Фесенко.
Андрій Сенченко, нардеп від «Батьківщини», вважає, що перш ніж організовувати дострокові вибори, потрібно розв’язати проблему на Сході. «Якщо провести їх цього року, опосередковано переможе Путін», – каже політик. На його думку, якщо вибори відбудуться в короткостроковій перспективі, усі провладні партії матимуть рейтинг, близький до прохідного бар’єра. «Ті, хто ратує за дострокові вибори, швидко розчаруються. Нові обличчя – це все ті ж старі», – вважає він.