В очікуванні цієї події незаконна "президія державної ради Республіки Крим" висловила щиру підтримку шотландському народу.
Адже сьогодні, 18 вересня, відбувся референдум щодо незалежності Шотландії (про її вихід зі складу Сполученого Королівства).
Річ у тім, що після анексії Криму, яка була засуджена всіма впливовими міжнародними організаціями включно з ООН, "власники російських паспортів" у Криму фактично опинились в ізоляції: без можливості подорожувати за кордон, без західних інвестицій, без міжнародного авіасполучення (окрім декількох російських рейсів) та судноплавства.
З Криму пішов не лише американський "Макдональдз", але й усі серйозні іноземні банки.
Саме тому окупанти схопилися за референдум у Шотландії, намагаючись притягнути за вуха "паралелі" між європейським плебісцитом та обставинами кримської окупації. Кримінальний авторитет та одночасно виконуючий обов’язки "голови Криму" Аксьонов дійшов навіть до того, що зробив дві сенсаційні заяви:
1) "Визнання результатів референдуму про незалежність Шотландії означатиме також визнання кримського референдуму про незалежність";
2) "У випадку визнання референдуму у Шотландії це означатиме, що і Крим має бути визнаний ними (країнами ЄС) автоматично, без будь-яких питань і без жодних сумнівів".
По-перше, шотландці голосуватимуть не за приєднання до іншої держави, а за державну самостійність.
І можна впевнено сказати, що незалежно від результатів референдуму їхній уряд був і залишатиметься виразником їхньої волі, а не волі іншої країни, як це має місце в анексованому Криму (і, так само, на територіях заморожених Москвою конфліктів).
По-друге, ініціатива шотландців базується на беззаперечному факті їхнього існування як окремого народу, як самобутньої нації з багатовіковою історією.
Цей факт є фундаментом легітимності самовизначення шотландського народу.
Натомість та частка росіян у Криму, що були на момент референдуму "палкими поборниками" приєднання до Росії, такого підґрунтя не мала.
Адже не існує того кримського народу, про який люблять говорити в Росії. На відміну від шотландців, росіяни завжди мають альтернативу: повернутися на свою етнічну батьківщину.
Водночас такої альтернативи не мають, наприклад, кримські татари, які і є корінним народом півострову.
По-третє, право Великої Британії дозволяє Шотландії проведення місцевого референдуму з питання самостійності. А ст. 73 Конституції України дає право зміни територіального устрою виключно всеукраїнському референдуму.
Я вже не кажу про відсутність законних списків виборців у Криму напередодні незаконного плебісциту.
Зрештою, в Шотландії запеклі дискусії про доцільність створення незалежного державного утворення точаться вже сотні років.
Підготовка ж до вересневого референдуму почалася ще восени 2012 року, тобто два роки тому – за обопільної згоди Единбурга та Лондона (згадаємо про блискавичну "підготовку" до "референдуму" в Криму!).
Більше того, угода з центральною владою Британії про референдум, підписана в Единбурзі, визначила умови проведення такого голосування.
Натомість у Криму усе пройшло швидко, "тихо і спокійно", під контролем і наглядом "ввічливих зелених чоловічків".
Чи не є це яскравою демонстрацією відмінності у цивілізованій реалізації суверенного права нації на самовизначення у порівнянні із загарбанням території іншої держави?
Референдум має бути інструментом волевиявлення, а у нас у виконанні маріонеток Кремля його використали для прикриття політики експансіонізму.
Демонстрація надмірної симпатії до сьогоднішньої Шотландії з боку російського керівництва виглядає навіть курйозно з огляду на те, що прем’єр-міністр Шотландії Алекс Салмонд вже пообіцяв:
в разі отримання незалежності Шотландія підтримуватиме європейські економічні санкції проти Москви.
Олег Панькевич, заступник голови комітету Верховної ради з питань європейської інтеграції, заступник голови ВО "Свобода", Європейська правда
P.S. Реагуючи ще на перші співставлення шотландського та кримського референдумів, МЗС Британії підготував красномовну порівняльну таблицю (наводжу переклад українською).
|
Кримський "референдум" – порівняння з шотландським референдумом
|
|
|
|
|
|
Чи референдум підтримується усіма сторонами?
|
|
|
Референдум у Криму суперечить українській Конституції і засуджений прем’єр-міністром України та чинним президентом
|
Референдум у Шотландії підтримано урядом Великої Британії і шотландським урядом
|
|
Хто спостерігатиме за голосуванням?
|
|
|
У Криму виборці голосували під наглядом добре озброєних солдатів окупаційної армії
|
У Шотландії голосування буде під наглядом дійсно незалежного спостерігача – виборчої комісії
|
|
Чи референдум готувався належним чином?
|
|
|
У Криму референдум було організовано протягом трьох тижнів у період масових заворушень без підтримки демократично обраного національного уряду
|
Референдум у Шотландії готувався понад два рокиза підтримки уряду Великої Британії
|
|
Чи усі сторони могли презентувати свої позиції перед референдумом?
|
|
|
У Криму опозиційні медіа були заблоковані
|
У Шотландії обидві сторони було залучено до живих дебатів за підтримки вільної преси
|
|
Чи міжнародна спільнота визнала референдум як законний?
|
|
|
У випадку Криму – абсолютно ні. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і "велика сімка" (G7) зайняли однозначну позицію:референдум є незаконним та нелегітимним
|
Референдум у Шотландії є міжнародно визнаним і схваленим. Уряди Великої Британії і Шотландії домовилися поважати результати референдуму
|

