Волонтери відвідали бійців батальйону «Київська Русь» в навчальному центрі «Десна» і були шоковані розрухою, яка панує в казармах. Обурені активісти зазначили, що в Міноборони повинні були виділити відповідні кошти, щоб привести казарми для солдатів в належний вигляд. Однак військові чиновники не поспішають забезпечити гідне утримання бійцям, які повернулися з війни, що свідчить про нерозуміння тієї ролі, яку виконують військовослужбовці в нинішньому бойовому протистоянні. Про це повідомляє у соцмережі волонтер Горіха Зерня.
Я бачу нашу вчорашню поїздку очима будь-якого чина з МО. Перша реакція була б однозначно негативною – хто дозволив? Хто пропустив? І важливо – хто поскаржився?
А коли мене запитають – що у вас змінилося за рік? Що вам дав Майдан? Серед іншого, я згадаю вчорашній вечір. Змінилися ми – п’ятеро дівчат, хтось із "Жіночої варти", а хтось як я – сам-собі-волонтер, які фотографували солдатські туалети і ліжка. Армія більше не буде закритою, корумпованою і монолітною структурою, як раніше. Тому що у будь-який момент можемо приїхати ми, громадянське суспільство, і задати ряд незручних питань.
Наприклад:
"Київська Русь" – один з найбільш ефективних та мотивованих батальйонів у структурі Міноборони. Сформований з "майданівців" та добровольців, киян та жителів інших регіонів. Обстріляний і згуртований підрозділ, грамотне командування, активна волонтерська підтримка. Це дійсно наші хлопці, які воювали з нашою підтримкою і нашою молитвою, і які повернулися з АТО додому.
Тому мене цікавить: чому умови перебування ВДОМА є на порядок гіршими, ніж на передовій? Під Дебальцевим у хлопців хоча б баня була (біля бліндажів, під обстрілами, але ж була!) А тут у них "банний день" на виїзді, раз на тиждень, для 500 чоловік.
Що ми маємо зараз? Нежитловий опалюваний корпус з частково вибитими вікнами. Близько 70 лежаків і панцирних ліжок (повторюсь, на п’ятсот чоловік), три забитих туалети, раковини з холодною технічною водою. Дві розетки на поверсі, закип’ятити чайник – проблема. Ні кімнати відпочинку, ні телевізора, ні кухонного куточка чи пральні – цього всього немає.
Зауважу, що бійці не скаржаться. Навпаки, намагались нас відтіснити від неприглядного інтер’єру поближче до столу: нічого, ми розуміємо, війна. Ми ж чоловіки, іще бракувало, щоб дівчата нам тут прибирали…
Тільки я не думаю, що це нормально. Я абсолютно впевнена, що з бюджету виділялися кошти на благоустрій казарм у "Десні". Що за чотири місяці, як мінімум, мали змінити сантехніку і проводку, організувати спальні місця, постіль, нормальне харчування і прання. Що утримання бойових солдатів і офіцерів у таких умовах свідчить про нерозуміння державою їхньої ролі та значення у цій війні.
Простіше кажучи – шановні, ви ідіоти? Ви не бачите, з ким маєте справу? Чи свідомо провокуєте цих втомлених, затиснених як пружина, злих і нервових чоловіків, які своєю кров’ю прикривали ваші гм, тілисті тили? Я не збираюся спекулювати "третім – четвертим – сотим" Майданом. Я просто хочу повідомити, що терпіння у людей лишилося на тоненьку ниточку. І на цій ниточці висить вся ваша "стабільність" та інші ефемерні досягнення. І або держава повертається обличчям до бійців і до людей, які стоять за нашою, народною армією, або армія повернеться обличчям до держави. І подивиться у ваші очі, близько, ніс до носа.
Наразі нам потрібна волонтерська допомога. І не стільки матеріальна чи технічна – інформаційна. У мене у друзях багато пишучих людей та журналістів. Я вважаю, що ситуація на "Десні" має стати предметом гучного скандалу та журналістських розслідувань. Хто може написати або поширити цю інформацію – будь-ласка, підключайтесь. Як не пафосно звучить, вони там стояли за нас – ми тут маємо постояти за них. Інакше просто не вигребемось.
П.С. Хлопці, а вам я невимовно вдячна за гостинність і за атмосферу вчорашнього вечора. І щоразу, коли ви дякували волонтерам і повторювали, що без нас "не було б нічого", у мене стискалося горло. Тримайтеся, хороші.
Преса України