На цьому тижні Івано-Франківськ на якийсь час перетворився на локомотив євроінтеграційних прагнень України. Столицю Прикарпаття відвідала одна із провідних європейських політиків, депутат Європейського Парламенту Ребекка Гармс.
12 серпня ц.р. лідер європейських «зелених» взяла участь у відкритих громадських слуханнях, що були організовані до її приїзду координаторами проекту «Київський діалог» у м. Івано-Франківськ. Поспілкуватися з фрау Гармс щодо сучасних проблем українського сьогодення на європейській геополітичній арені прийшли як місцеві активісти, так і громадські діячі, що є широко відомими далеко за межами України.
Після вступних слів доповідачів заходу (Р.Гармс та Ю.Андруховича) дискусія розгорнулася навколо питань поширення Кремлем антиукраїнської пропаганди на теренах ЄС та військової агресії РФ на сході України. Місцеві журналісти та громадські активісти цікавилися позицією офіційного Брюсселя та особистими думками Р.Гармс стосовно шляхів боротьби з імперськими амбіціями Москви, зокрема з безпрецедентною інформаційною війною проти України, до якої на теренах ЄС за кремлівські «нафтодолари» приєднуються європейські маргінали. У даному контексті предметом обговорення стали скандально відомий фільму «Українська агонія – замовчувана війна», один з авторів якого громадянин ФРН Марк Барталмай, за словами заступника командувача АТО Сергія Галушка, причетний до злочинної діяльності міжнародних терористів, а також інші матеріали «незалежних» розслідувань іноземних журналістів, їх «сенсаційні» статті та «незаангажовані» фільми, які продукуються на замовлення кремлівських вождів з метою формування вигідної Москві європейської громадської думки щодо подій, що мають місце на сході нашої держави. Також неможливо було оминути діяльність «рупора кремлівської пропаганди» – телеканалу «Russia today» та «п’ятої колони» Москви у європейському політикумі – ліворадикалів та неонацистів.
У своїх оцінках щодо ситуації у Європі та Україні, пані Ребекка Гармс досить чітко та однозначно засудила російську агресію, як військову так й інформаційну. Зокрема, за її словами, Кремль вже достатньо давно здійснює агресивну пропаганду в країнах ЄС, використовуючи як інструмент осіб, котрі за фінансову винагороду готові поступитися європейськими принципами демократії, згадавши при цьому колишнього канцлера ФРН Г.Шредера, котрий будучи «на службі у Кремля» примножує власні міліонні статки займаючи керівні посади у структурі російського «Газпрому» та, використовуючи власний авторитет, лобіює російські інтереси. Однак, іноземка наголосила, що незважаючи на колосальні ресурси, що спрямовуються Москвою для залучення громадської думки жителів ЄС на свій бік, сьогодні розподіл вподобань європейської громадськості та політикуму можна відобразити у співвідношенні 1 до 9 на користь України, тобто тільки 10 відсотків громадськості ЄС підтримують та вірять у кремлівські «шедеври» на кшталт стрічки «Українська агонія – замовчувана війна» та сюжети про «відсутність російських військ» на Донбасі.
Разом із тим, іноземка зазначила, що на даний час, в країнах ЄС немає чітких правових механізмів боротьби із пропагандою Москви. Кремль, нажаль, недобросовісно використовує ту обставину, що у сучасному демократичному суспільстві свобода слова є однією з основоположних цінностей і кожна думка має право бути вираженою. Єдиним способом обмеження кремлівської пропаганди є її витіснення шляхом заміщення об’єктивними та неупередженими відомостями щодо України.