Ігор Насалик здатний кинути виклик будь-кому, якщо знає і має засоби для реалізації поставленої мети. Не соромиться критикувати найвище керівництво області, незалежно чи це нинішній голова ОДА Олег Гончарук, чи колишній Михайло Вишиванюк…
Він багатий і міг би щедро засіяти «гречкою», але вважає, що функція міського голови не роздавати подачки, а побудувати роботу владної вертикалі так, щоб бюджет, який наповнює громада, сплачуючи податки, якомога ефективніше працював на цю громаду. В Калуші значною мірою йому це вдалося, тож тепер «пробує» електорат Івано-Франківська, інтригуючи своєю можливою участю у виборах міського голови обласного центру.
Одним лише інформаційним впорскуванням про його можливу участь у виборах соціологічні заміри, які роблять різні політичні штаби, фіксують стрімкий ріст рейтингу потенційного кандидата. Сьогодні він вже впритул наблизився до трійки фаворитів: опозиційного Олександра Шевченка, чинного Віктора Анушкевичуса і перспективного Руслана Марцінківа.
Чи насправді буде балотуватися Ігор Насалик; якщо ні, то кому підігруватиме; чому, незважаючи на багаторічні прогнози щодо його головування в обласному крилі «білого дому», він досі не голова ОДА; про близьке вирішення конфлікту на Донбасі та переформатування уряду – в ексклюзивному інтерв’ю для «Західного кур’єра».
– Ігоре Степановичу, в Івано-Франківську про вас (як і в 2010 році, коли відбулися останні місцеві вибори) говорять як про потенційного кандидата на міського голову обласного центру. Чому ви підіграєте цим розмовам, наголошуючи, що не виключаєте такої можливості? Чесно кажучи, наскільки в 2010 році франківський політикум вірив, що будете балотуватися, настільки тепер не вірить…
– У 2010 році з Івано-Франківська під’їжджало дуже багато представників інтелігенції, які пропонували свою підтримку на виборах, але в той час розпочалася велика екологічна програма по Калушу. Вона була важлива. Немає нічого важливішого, як незавершена справа. Тому тоді я прийняв рішення, що треба довести справу до кінця в Калуші. Тоді, до речі, на прес-конференції, коли мене спитали, який відсоток розраховую отримати в Калуші, балотуючись на другий термін, я сказав, що там буде більше 90%. В результаті я отримав 91% голосів виборців. Коли я озвучив свій прогноз – всі посміялися, мовляв, це нереальна цифра. А виявилося – реальна.
Зараз я завершую всю роботу по Калушу. Зокрема, очолюю Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України, щоб показати, що гроші, які виділились на екологію Калуша з Державного бюджету, не ефективно використовувались обласною державною адміністрацією. Буквально тиждень тому було засідання екологічного комітету в Калуші. Розроблена вся загальна програма, тож, думаю, в стані завершити і реалізувати її в повній мірі. На сьогодні Калуш мене не обтяжує. Тут є достойна команда, яка іде на вибори. Того якоря, який був у 2010 році, вже немає. Тому я не відкидаю свою можливість балотуватися на міського голову Івано-Франківська.
– Коли остаточно визначитеся – балотуватися чи ні?
– Слідкую за подіями, які відбуваються в Івано-Франківську. Бачу, що вибори офіційно ще не розпочалися, а кандидатів, які оголосили про свою участь у виборах – дуже багато. Передбачаю, загалом їх буде 20, як мінімум. А взагалі, згідно з законодавством, є відповідний період, коли іде висування кандидатів на посаду міського голови. Раніше встановленого законом терміну розпочинати виборчу кампанію не просто недоречно, а неправильно. Тому наразі можу сказати одне: я не відкидаю можливість свого балотування на міського голову обласного центру.
– Відомо, що останнім часом ви політично зблизилися з Віктором Анушкевичусом. Минулого року разом їздили на території проведення АТО. Обговорювалася ідея спільного проекту на виборах до місцевих рад. Давні опоненти по лідерству в УНП знову стали однодумцями?
– Минулого року ми їздили разом в Донецьк, давали інтерв’ю, і якщо б у той час до нас дослухалися, то, можливо, і тих подій, які відбулися після травня минулого року, не було б. Ми зараз багато спілкуємося, є обмін думками. В нас близькі, хороші, ділові стосунки, якими я дорожу.
– Отже, якщо балотуватиметься Віктор Анушкевичус, не будете балотуватися ви, і навпаки?
– Думаю, ні. Це ж не якісь там закулісні домовленості. Ми обоє можемо представити свої кандидатури і громада вже визначатиметься.
– Але ж як правило вся політика (і не тільки в нашій країні, як прийнято думати) робиться за кулісами, а перед ясні очі громади виноситься певна вистава, яку розігрують для досягнення мети…
– Я ніколи не граюся в закулісні ігри. Вважаю, якщо політика прозора, то вона не може бути закулісною. Якщо політика закулісна, то вона не може бути прозорою. Загалом чим більше кандидатів, тим краще для громади. Тим більше, що в Івано-Франківську, згідно з новим виборчим законодавством, вибори відбудуться у два тури. Тож у другому турі громада обиратиме з двох найдостойніших.
– Кого бачите фаворитом гонки?
– Володію соціологією, яка є по Івано-Франківську. Не коректно мені її оголошувати. На сьогодні, думаю, що фаворитами є всі. Кожен, хто іде на вибори, зважує свої можливості і знання щодо реалізації розвитку міста.
– А яка доля ідеї спільного політичного проекту з Віктором Анушкевичусом?
– Ми розглядали і розглядаємо ідею не створення спільного політичного проекту, а спільні взаємовідносини Української партії і Української народної партії на виборах до обласної ради. Наразі спілкуємося з цього приводу. Також розглядаю можливість участі Української партії у виборах до обласної ради спільно з Блоком Петра Порошенка і партією «Воля».
– Ви вже другий народний депутат від Прикарпаття (після Олександра Шевченка), який хоче зіскочити з чинного парламенту. Якщо не в Івано-Франківськ, то знову в Калуш. Не шкода бюджетних коштів, адже, вразі перемоги на місцевих виборах когось з нардепів, доведеться проводити дочасні вибори по мажоритарному округу до ВРУ? Чи це передчуття того, що парламент не добуде до кінця каденції?
– Не в тому річ, що цей парламент недовговічний. При всіх його недоліках, 40% законів, записаних у коаліційній угоді, він все-таки прийняв. Звісно, прийнятий той чи інший закон не дає результату в ту ж мить. Він має відповідну інерцію і реально вступає в дію через півроку-рік. І навіть та бюджетна децентралізація, яку критикували, тепер показує результат – міста реально отримали майже 30% додаткових коштів для вирішення своїх проблем. Якщо порівняєте 2015 рік з 2014 роком, то побачите, як працює казначейство. Раніше взагалі неможливо було здійснювати господарську діяльність на території міст, тому що навіть маючи кошти, неможливо було здійснити платежі. Тепер платежі по казначейству ідуть в повній мірі.
Я вже майже рік працюю народним депутатом. Шість законів, ініційованих мною, прийнято. В основному вони стосувалися енергетики і місцевого самоврядування. Тому, на моє переконання, що стосується місцевого самоврядування, то ми його під коректували, і зараз є більша можливість нарівні міського голови, сільського голови реалізувати права громади. В мене все-таки більше ніж 8-річний досвід роботи міським головою. А це досвід, який давався і кров’ю, і потом. Були зроблені речі, коли Калуш випереджував всю країну на 4-5 років. Зокрема, якщо ми проводили аукціони в 2006 році, то законом України це стало в 2010-му. Якщо вибори в Калуші в 2010 році проводилися за пропорційною системою з відкритими списками, то держава тільки зараз їх ввела.
Калуш єдине місто, де був проведений і реалізований референдум. Він стосувався визначення статусу міста зоною надзвичайного екологічного лиха. В 2010 році Верховна Рада, імплементуючи указ Президента щодо цього статусу, дала 390 голосів. Це був прецедент. Крім цього, Калуш єдине місто, яке не виконало розпорядження НКРЄ і не підняло тарифи на водо- та водовідведення. Якщо зараз держава тільки заговорила про муніципальну міліцію, то в нас вона існує вже 8 років. У багатьох речах ми набагато швидше випередили державу в діях, не маючи навіть законодавчого підгрунтя для цієї реалізації.
– Мабуть, дозволив би собі подібні ноу-хау хтось інший з ваших колег міських голів (із не такими зв’язками у столиці) мав би серйозні палиці в колеса від державної машини. А вам було можна…
– Якщо людина, чиновник хоче зробити щось позитивне, то вона це робить. Найпростіше говорити про проблеми і тупцювати на місці. Проблеми потрібно долати, доводити свою правоту.
Пам’ятаєте, як в 2010 році мене критикували за ідею адміністративної реформи? Тоді на одній з нарад в області, в якій брав участь президент Янукович, коли я порушував питання децентралізації, адміністративної реформи, він сказав: хочете більше повноважень, більше самостійності – таким головам міст потрібно голови відкручувати. А сьогодні децентралізація – це вже позиція держави, Європейського Союзу. Це базова реформа, про яку я говорив ще в 2010 році.
Чому необхідна децентралізація. Проблема №1 – в корупції. Де закладена найбільша корупція? В Державному бюджеті. Децентралізація забирає кошти згори і передає на місця. А вже завдання на місцях ефективно розподілити кошти. Таким чином можна здолати інший різновид корупції – побутовий. Це те, що є в медицині, освіті, коли збирають гроші. Вона створена через недофінансування цих галузей, і тоді проблеми галузей переводять на споживачів. Калуш – єдине місто в Україні, де побутової корупції немає. За рахунок міського бюджету ми вирішили цю проблему. В нас існує безкоштовна медицина, і всі мешканці без виключення отримують медичну допомогу і медичні засоби без оплати.
– Обласний центр значно більший від Калуша. Тут реально зробити безкоштовну медицину?
– Якщо мене оберуть міським головою, безкоштовна медицина в Івано-Франківську буде з 2016 року. На першому етапі вона буде стосуватися виключно пенсіонерів, хоча саме пенсіонери складають 60% всіх пацієнтів муніципальних закладів охорони здоров’я. А з 2017 року це буде стосуватися виключно всіх мешканців. Не можна в один момент все зробити. Буде поетапно.
Друга проблема, наявна в державі, – у галузі освіти, коли з батьків збирають величезні суми у школах і дошкільних закладах то на книжки, то на інші проблеми. В Калуші вже 8 років цього немає. Це все фінансується з міського бюджету.
Ось в Києві Кличко заявив, що зараз зробить у місті прорив і у всіх під’їздах поставить пластикові вікна. А ми в Калуші це зробили чотири роки тому і не кричали на всю Україну про «прорив». Тепер в нас реалізується величезна, розрахована на три роки, програма з євроремонту під’їздів. 20% вже зроблено. Починаючи з 2016 року впродовж наступних п’яти років ми всі будинки в місті термоізолюємо. В Калуші працює професійна команда, яка вже не потребує впливу, моїх знань для її реалізації. Поїзд розкочегарений, несеться на парах і реалізує попереду держави програми, необхідні для комфортного проживання громади.
В Івано-Франківську, думаю, той, хто переможе, тим більше, що ця каденція буде лише на два роки, повинен скласти дворічну програму і разом з міською радою етап за етапом, місяць за місяцем її реалізовувати. Не гризтися між собою, а працювати. Коли я вперше балотувався в Калуші, було щось 18 кандидатів на міського голову. А ось коли вже другий раз балотувався, то мені вже важко було знайти опонента (сміється – «ЗК»). Переконаний, якби так сталося, що я став міським головою Івано-Франківська в 2015 році, то вже в 2017-му ніхто б більше не балотувався. Насправді Івано-Франківськ може створити серйозну конкуренцію Львову. Тож, якщо буду балотуватися, то це і є моя мета.
– Що нас очікує з початком нового політичного сезону – з відкриттям сесії ВРУ?
– Буде переформатування Кабінету Міністрів. Це пов’язано з великою ротацією тих міністрів, які не змогли реалізувати заплановані програми. Дуже важка буде конституційна реформа. Набрати 300 голосів надзвичайно складно.
– Якщо голосів не вистачить – що тоді?
– Те, що ми затормозимося в загальному розвитку. Адже зміни до Конституції – це зміни територіально-адміністративного устрою.
– Тоді розпуск парламенту?
– Не відкидаю такий розвиток подій. Тим більше – ну що таке парламент? Концентрація свідомості у відповідний проміжок часу і просторі. Наприклад, парламент 1998 року – один зразок, парламент 2002 – другий, 2006 – третій і т.д. Людська свідомість не зупиняється, вона розвивається. З’являються нові реалії. Вибори – не найгірший метод зміни керівництва.
– Для конституційної реформи необхідні голоси нинішньої опозиції. Зараз опозиціонери голосів не дадуть. Їхня мета – дочасні вибори, де вони в новому парламенті, очевидно, вже матимуть змогу увійти до нової коаліції. Вам не здається, що для збереження країни – це єдиний вихід?
– Не будемо фантазувати. На сьогоднішній день немає підстав говорити, що потрібно розпустити парламент. Як далі розвиватиметься ситуація – складно сказати. Все залежить від тих рішень, які прийматиме парламент.
– Ще весною цього року в одному з інтерв’ю ви говорили, що всі дипломатичні можливості з вирішення конфлікту на Донбасі вичерпано. Мовляв, ми на порозі широкомасштабної війни. А ось буквально недавно на прес-конференції в Калуші ви висловили думку про те, що до Нового року війна в Україні завершиться. Що змінилося за цей час? Які ви бачите тенденції, що свідчать про наближення миру?
– Дипломатичні стосунки – це одне. І я більше ніж переконаний, що Мінськ-1, Мінськ-2, Мінськ-3, Мінськ-4 буде ось так поетапно і конфлікту він не розв’яже. Але на відміну від багатьох, хто там бував, я (коли розшукував полонених з Калуша) був не тільки на нульовій лінії оборони, а був за нульовою лінією. Бачив настрої тих людей, які мешкають на території так званих ДНР-ЛНР. Це зовсім інші настрої, ніж були рік тому. Якщо раніше кричали «Новоросія і Расєя», то тепер, хочу наголосити – 85% хочуть бути в складі України. Тільки 15% – радикали, які самі не знають чого хочуть. Тому рано чи пізно ця ситуація повинна бути перетрансформована і перейти в інше русло. Думаю, до кінця цього року повинен завершитися цей процес взагалі.
– В різні часи при різних керівниках області, починаючи від першої каденції Михайла Вишиванюка, як тільки розхитується крісло голови ОДА – вас називають одним з головних претендентів. Чому такі чутки саме щодо вашої особи і чому до цих пір цього не сталося?
– Якщо взяти з 2006 року по 2014 рік, то мені три рази пропонували очолити обласну державну адміністрацію і три рази, коли я спілкувався з цього приводу, то запитував: які ставляться задачі? У трьох випадках, при різних Президентах, я отримував одну і ту ж відповідь: забезпечити виборчий процес і підтримку Президента в області. Я взагалі то думав, що задача повинна ставитись щодо соціально-економічного розвитку, залучення інвестицій. Якби ставилось таке завдання, то я б, напевно, погодився, а займатися виборами – це не моя справа.
– З часу призначення головою ОДА Олега Гончарука ви різко висловлювалися на його адресу. А ось в ситуації, коли народні депутати зупинили ремонт дороги в Більшівцях, ви фактично його підтримали, розкритикувавши такий вчинок своїх колег по парламенту…
– Втручатися в тендерний процес не має права ніхто, в тому числі і народні депутати. Якби Гончарук сказав, що ремонт дороги буде робити фірма Шевченка, то його б назвали кримінальним злочинцем і посадили б в тюрму. Олег Романович це розуміє. Я ніколи не брав участі в тому, що суперечить законодавству. Всі ми, народні депутати від Прикарпаття, були в Прем’єр-міністра і доводили необхідність виділення коштів на ділянку Львів-Івано-Франківськ. В цьому я брав участь, тому що це направду важливий проект. А ось щодо реалізації тих коштів, то тут вже справа за тими, хто, згідно з законодавством, безпосередньо за це відповідає.
– В одному з номерів «Західного кур’єра» ми писали про те, хто бореться за вплив на губернаторську вертикаль в нашій області. На нашу думку, тут чітко прослідковуються дві групи – Ігоря Коломойського та Олега Бахматюка. Як ви бачите ці процеси?
– Звичайно, в області зацікавлено дуже багато людей фінансово спроможних, але якщо правильно побудувати загальну систему, то впливи цих людей на процеси будуть мінімізовані до нуля. Якщо ви подивитеся на приклад Калуша, то в 2006 році тут було дуже багато різних груп. Сьогодні немає жодної групи, жодного впливу збоку.
– Є лише вплив групи Ігоря Насалика…
– Все, що зроблено в Калуші, зроблено для людей. Ще раз наголошую: тут працює самодостатня команда, яка здатна і далі реалізовувати те, що закладено за дві мої попередні каденції на посаді міського голови.