Слідство з метою встановити причини аварії розпочалося 26 травня. Версія, висунута в перші дні після катастрофи, так і не змінилася: вибух — наслідок недбальства.
Про це, а також про безсилля та некомпетентність радянської влади в перші дні після катастрофи пише в авторській колонці «Історія з грифом «Секретно» для ТСН.ua історик Володимир В’ятрович.
На підставі першої доповідної КГБ, надісланої в Київ і Москву ще вночі 26 квітня, видно спроби влади приховати реальні масштаби катастрофи: «Пожежу локалізовано», — оптимістично писали чекісти. Проте затаїти інформацію цього разу було нереально. 27 травня на автомобілі, який повертався з пікніка в чорнобильському лісі, самі ж співробітники КГБ зафіксували рівень радіації, який перевищував фоновий в 5000 разів.
Володимир В’ятрович розповідає, що керівництво країни не усвідомлювало загрозливих наслідків аварії. Зокрема, на документі з інформацією про надзвичайний радіаційний фон Володимир Щербицький, керівник УРСР, залишив єдину резолюцію: «Что это означает?»
«За таку некомпетентність довелося заплатити життям і здоров’ям людей, — робить висновок дослідник. — Евакуацію спромоглися розпочати щойно через 36 годин після аварії і лише 3 травня вивезти людей з 10-кілометрової зони. 30-кілометрову зону почали евакуйовувати 4–5 травня. Документи КГБ містять також графік динаміки радіаційного фону в Києві, який зафіксував пік радіації між 10 і 12 годинами 1 травня. Саме в той час за рішенням партії тисячі українських дітей марширували Хрещатиком».
«Слідство з метою встановити причини аварії почалося одразу 26 квітня, — пише історик В’ятрович. — Версія, висунута в перші дні після катастрофи, залишилася незмінною: вибух — наслідок недбальства».
У повідомленні КГБ від 7 травня вказується, що «загальною причиною аварії була низька культура працівників АЕС. Мова йде не про кваліфікацію, а про культуру роботи, внутрішню дисципліну і почуття відповідальності».
«Вибух стався, — читаємо в іншому висновку спецслужби, — в результаті низки грубих порушень правил роботи, технології і недотримання режиму безпеки при роботі 4-го блока АЕС. Навіть в момент вибуху на працюючому реакторові і турбіні проводилися експерименти…».
«Десятки років СРСР тренувався на уроках цивільної оборони в очікуванні атомної війни з капіталістичним Заходом. Як засвідчила атомна атака зсередини, готовність до дій в критичній ситуації була близькою до нуля. Неготовими до біди виявилися і прості громадяни, і влада», — підсумовує В’ятрович.
«При розгортанні санітарно-обмивальних пунктів, — говориться в доповідній КГБ, — із 47 на 2 травня 1986 року придатними виявилися лише 5, на 3–10 травня — ще 7… Персонал СОП не мав жодних індивідуальних засобів захисту і сам піддався зараженню. Крім того, він укомплектований на 70% з перестарілих і сімейних жінок, які відмовилися виїжджати в зону…»
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху