Власне, почнеться воно з наступного року. Конкурси на право здійснення пасажирських перевезень автотранспортом на маршрутах загального користування вже відбуватимуться за новими правилами. Про ці зміни ми розповідали в одному з попередніх матеріалів. Як і про те, що, за великим рахунком, в умовах реального конкурсу, коли на один маршрут є кілька претендентів, перевага, апріорі, може бути на боці крупних автопідприємств, виходячи з нової бальної оцінки пропозицій перевізників-претендентів. Тільки не треба думати, що й вони зустріли ці нововедення з вигуками «Слава». Зрештою, й за старими нормативами вони практично могли не сумніватися у своєму виграші. У наших публікаціях наводилися конкретні приклади. Та все ж і у новій системі оцінки пропозицій не все їх влаштовувало. Про що свідчить жвава дискусія, яка відбулася на засіданні робочої групи у зв’язку зі вступом в дію вже згаданих змін, передбачених відповідною постановою Кабміну, яку провів перший заступник голови ОДА Василь Плавюк.
Зрозуміло, що всіх, хто займається пасажирськими перевезеннями не можливо було зібрати на цю нараду, тож на ній переважно були присутні керівники чи представники базових підприємств та асоціацій перевізників. Враховуючи, що ми плануємо зробити окрему розповідь за підсумками засідання, то зараз лише означимо ті моменти, які були сприйняті неоднозначно, або не влаштовувала запропонована система бальної оцінки. А це, зокрема, система класифікації транспортних засобів, в цьому плані, скажімо, до яких стандартів віднести мікроавтобус «Газель», який широко використовується на багатьох маршрутах. Жваво також обговорювалося питання наявності у перевізників спеціального транспорту для перевезення інвалідів. Повірте, тут є чимало проблем. Так, завдяки такому автобусу можна набрати додаткові бали, проте, чи буде він ефективно використовуватися. По-перше, пасажиромісткість (а вона також впливає на бальну оцінку) у такому транспортному засобі дещо менша, ніж у звичайному автобусі. Запам’яталася репліка одного з перевізників, що у них є три відповідних автобуса, але на маршрутах немає жодної зупинки для інвалідів. Пригадую, як на одному з конкурсів був представлений чудовий американський, якщо не помиляюся, інвалідний «Форд», та, як довідався від власника, за рік роботи за відповідним призначенням він жодного разу не використовувався. А ще, зауважу, такий автобус в кінцевому рахунку обходиться значно дорожче, ніж звичайно.
Зрештою, мабуть, цьому питанню ми тут в даний момент приділили забагато уваги. Бо ж, можна, наприклад, зупинитися й на проблемі віку транспортного засобу. Чим новіший, тим більше балів у претендента на конкурсі. Але з наші, так звані, «пенсіонери» на гірських дорогах експлуатуються подекуди значно краще молодших «побратимів». Розгорнулася й дискусія навколо такого моменту, як наявність на підприємстві власних транспортних засобів та орендованих. Бальна оцінка ж в обох випадках різна. Питання кількості найманих робітників на підприємстві-перевізникові також не залишилося без обговорення. Наскільки зрозумів, дехто побоюються мати великий штат, аби не втратити «халявний» єдиний податок. Але чи не найбільший ажіотаж викликали вимоги по зарплаті. Нагадаю, що голова конкурсного комітету з питань пасажирських перевезень Василь Плавюк постійно вимагав, щоби вона була якомога більша. Бо ж це відповідній відрахування до бюджету, Пенсійного фонду тощо. Та бажання одних не збігаються з бажаннями інших. Зрозуміло, кого. Та, враховуючи, що, як вже говорилося, будемо робити підсумковий матеріал за результатами засідання комісії, адже треба підбити всі пропозиції, прийняте кінцеве рішення, то там й більше приділимо уваги цій та іншим темам.