Про те, що Івано-Франківськ – європейське місто, мер Віктор Анушкевичус наголошує на кожному святкуванні Дня міста. І прапор Ради Європи у нас є, і диплом вручили. І взагалі: все у нас так добре, що міська влада щоразу наголошує: Івано-Франківськ – європейське місто, наче сама у це не дуже вірить. Може у нашому Станиславові все-таки існує ряд проблем, які примушують сумніватись у європейськості міста?
Перш-за все це проблема доріг, тобто в деяких місцях навіть відсутності доріг. Адже коли поміж ямами іноді видніється якийсь асфальт, то це дорогою не назвеш.
Втім, річ ітиме не про дороги. А про одну з потреб мешканців та гостей міста – громадські туалети. Якщо івано-франківці знають, якими туалетами, окрім громадських, можна скористатись ( тут мається на увазі туалети в кав’ярнях чи громадських установах), то гості міста скоріш за все будуть шукати громадські вбиральні.
У нашому красивому європейському місті їх аж три: одна вбиральня знаходиться у Парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка, ще одна у центрі міста, майже на славнозвісній стометрівці і остання успішно функціонує на міському ринку.
На Вічевому майдані відреставрований туалет відкрили тільки нещодавно, тому проблем з обслуговуванням там поки що немає. Вбиральня у міському парку також знаходиться у задовільному стані, адже починає функціонувати лише навесні. Чого не скажеш про громадський туалет на міському ринку.
Перш за все дивує відсутність на дверях кабінки будь-яких замків, засувок чи навіть гачків, оскільки дуже неприємно, коли у ту саму кабінку туалету, що вже зайнята, несподівано заходить ще хтось. Здається, туалет – це надто інтимне місце, і непроханим гостям тут явно не раді. На запитання бабусям, котрі обслуговують цей туалет, чому на дверцятах немає гачків чи шпінгалетів, чи будь-яких інших пристроїв, щоб закритись зсередини, мені відповіли чітко й ясно: «Нема й не буде. Бо наші люди все ламають і на них ніяких гачків і засувок не настачишся».
Отака-то повага до мешканців «європейського міста», які, до того ж, є ще й власниками міської землі (бо ж земля належить громаді міста) та всього комунального майна Івано-Франківська.
Втім, металевий гачок чи засувка є розхідним матеріалом, Тож змінювати запірні механізми слід по мірі необхідності. Як і туалетний папір, котрий виділяють клієнтам виключно по 50 см і не більше (хто хоче більше,повинен платити по двійному тарифу). До того ж вартість відвідування туалету – не така вже й мала – 1,50 гривень і за гроші кількох клієнтів можна придбати необхідне обладнання.
Ще один цікавий реквізит у цій вбиральні – зливні бачки. Власне те, що позаду унітазу знаходиться зливний бачок, можна собі уявити лише гіпотетично, бо ж виглядає воно як дошка, до якої прив’язано кільце дроту. І вся ця конструкція анітрохи не нагадує сантехнічне обладнання.
У нашій країні наразі проходить чемпіонат Європи з футболу. І Івано-Франківськ, як найближче велике місто до Львова – господаря низки матчів, – теж гостинно приймає іноземців. Тепер уявімо собі картину, як іноземець, можливо, француз чи бельгієць шукає у місті громадську вбиральню. Впізнавальних знаків типу "WC" у місті треба шукати «вдень з вогнем», а якщо і знайдеш (зазвичай це у центрі міста), то не завжди вони приведуть до діючого туалету (подібна ситуація має місце на майдані Шептицького, де таблички "WC" ведуть на те місце, де на День міста аж два дні функціонували біо-туалети). Тож поки напівзігнутий іноземець все-таки знайде туалет, то буде клясти це місто своєю французькою, використовуючи весь глосарій виразів, що зазвичай не перекладаються, а на телебаченні передаються суцільним звуком «пі-і-і-і-і-і!». Спочатку він дуже здивується, коли побачить лише невеличкий шматок туалетного паперу, який йому видадуть співчуваючі бабусі-адміністраторки. А далі гість взагалі буде шокований від того, що до нього у кабінку може будь-хто увірватись без попередження. Останньою ж, контрольною, кулею для іноземця стане напис українською «Для зливу води дьорніть за дріт» на отій конструкції, що має імітувати зливний бачок позаду унітазу. Після такого експрес-туру іноземець надовго задумається,чи варто ще раз відвідувати «європейське місто» Івано-Франківськ та і «європейську країну» Україну загалом. Ще й всім своїм знайомим закаже це робити.
Звісно, перед самим Євро-2012 у місті з’явилися кілька біотуалетів, які щоразу переміщатимуть вулицями міста, щоб ніхто не здогадався скільки їх насправді. Втім, багато з них так і стоять зачиненими, бо ж потребують обслуговування, а це, як відомо, гроші. Подібна ситуація вже мала місце на День міста, коли по середмістю поставили кілька біотуалетів, як вже зазначалось, всього лиш на два дні, оскільки за постійне обслуговування біовбиралень довелося б заплатити копієчку, дещо потріпавшии міський бюджет. Тож не дивно, що сині кабінки стоять зачинені і поступово щезають.
Міські туалети – це обличчя міста, необхідна умова для нормального життєдіяльності міста як живого організму. Вочевидь, будуючи «європейське місто» нашій «європейській» владі слід було б подумати, де справлятимуть природні потреби численні туристи, яких ми так хочемо (чи може ні?) бачити на вулицях старого Станиславова, і кому вона передає в оренду майно міської громади, якщо оті орендарі навіть засувки чи гачки на двері повісити не хочуть, бо ж не вважають мешканців «європейського міста» за неосвічених варварів…
Вікторія Біла