У Ворохті завершив свою роботу літній табір для вихованців шкіл-інтернатів. За два тижні організатори проекту, Міжнародний благодійний фонд «Нове покоління» спільно з благодійним Канадським проектом «Діти Чорнобиля», допомогли оздоровити та навчити 160 дітей з різних областей держави. Долучилися до співпраці ще й 100 волонтерів зі США, Канади та України. Основним ініціатором роботи табору вже 19 років поспіль є Руслана Вжесневська, яка благодійністю в Україні почала займатися наприкінці 1980-их. Соціальний табір – основний проект української діаспори в Канаді та США.
«Нам є що згадати, є чим пишатись, адже 19-ть років наполегливої праці на благо українських дітей – це неабиякий внесок для розбудови держави, – розповідає Руслана Вжесневська. – Наш табір має важливе значення для соціальної адаптації та інтеграції дітей-сиріт у суспільство, також він носить навчально-оздоровчий характер».
Цьогорічний літній табір був розташований у двох місцях: діти-сироти та неповнолітні з обмеженими можливостями проживали на базі спортивно-оздоровчого комплексу «Авангард»; для дітей, віком від 15 до 19 років, керівники проекту організували наметове містечко на базі «Куреня Довбуша». Оскільки тема табору – знайомство з 11 країнами світу, діти вивчали традиції та звичаї Канади, Австралії, Китаю, Єгипту, Мексики, Франції, Іспанії, України, Індії, Греції і Бразилії. В таборі діяло шість гуртків.
«У цьому таборі я вперше. Емоцій безліч, подобаються всі гуртки. Особливо – вокальний. Мрію стати артистом, тож гадаю, що два тижні, які я провів тут, мені допоможуть у майбутньому», – зазначив 15-річний Олександр з Херсонщини.
Протягом останніх восьми років з Канадським фондом співпрацює Олександр Шевченко. Літній табір у Ворохті відвідує щоліта. З вересня цього року спільно проведуть табір для дітей з ДЦП.
«Нам небайдужа доля дітей-сиріт, тим паче – дітей з обмеженими можливостями. Хочемо створити цим юним громадянам «клімат потрібності». Переконаний, цей табір значно розширить їхній крогозір і в майбутньому допоможе їм відкрити світ, – зазначив Олександр Шевченко. – Приміром, в Україні є сто тисяч дітей-сиріт, а в Канаді таких немає. Ми маємо зробити все, щоб наші українські діти також мали сім’ї».