Експерти та правозахисники оприлюднили рейтинг судових рішень, найбільш знакових для захисту прав людини у 2012 році. Підготовку рейтингу координував Центр політико-правових реформ за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження” та Посольства Королівства Нідерландів.
Перше місце посіла постанова Херсонського окружного адміністративного суду, яка стосувалася свободи мирних зібрань. У ній суд визнав незаконним і таким, що не відповідає Конституції, рішення Херсонської міської ради про порядок організації та проведення в Херсоні зборів, мітингів, походів і демонстрацій. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог і встановив, що місцева рада взагалі не має повноважень приймати рішення з питань, які має регулювати винятково закон. Прокурор вніс протест, а потім оскаржив місцевий порядок проведення мирних зібрань з ініціативи центру “Майдан-Моніторинг”.
“Це рішення є важливим з огляду на ту сумну практику заборони мирних зібрань, яка склалася в наших судах. Так, упродовж 2012 року влада понад 400 разів зверталася до суду, щоб заборонити мирні зібрання. І, як свідчать дані Центру політико-правових реформ на підставі аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, майже у 90% випадків їй це вдалося”, – розповіла голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.
Друге місце посіли одразу два рішення. Перша з цих справ стосувалася дискримінації людей з інвалідністю. Так, Дніпропетровський апеляційний адмінсуд задовольнив позов адвоката на візку Дмитра Жарого й зобов’язав Державну службу з лікарських засобів розглянути питання щодо анулювання ліцензії аптеки, яка не створила необхідних умов для доступу до приміщення людей з інвалідністю. Після поширення у ЗМІ інформації про перемогу позивача Прем‘єр-міністр Микола Азаров ініціював розробку відповідних змін до умов ліцензування аптек і медичних закладів. Друга справа стосувалася свободи мирних зібрань. У ній Київський апеляційний адмінсуд визнав протиправним застосування указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року, який обмежує свободу мирних зібрань порівняно з Конституцією України, і скасував постанову суду першої інстанції про заборону мирних зібрань.
Третє місце посіло рішення Печерського районного суду Києва, де суд підтвердив, що межа критики публічної особи є ширшою, ніж приватної. У цьому рішенні суд відмовив у задоволенні позову народному депутатові Вадимові Колесніченку, який вимагав спростувати висловлювання іншого народного депутата про те, що він є “агентом Кремля”, “істинним терористом, який посягає на державність України”. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, місцевий суд не побачив порушення в різких висловлюваннях на адресу позивача.
В інших рішеннях, які увійшли до рейтингу, ішлося про:
– неприпустимість ліквідації україномовної школи в Донецьку (постанова Ворошиловського районного суду Донецька);
– зупинку незаконної забудови в охоронній зоні архітектурної пам’ятки “Софія Київська” (рішення Господарського суду Києва);
– неприпустимість вікової дискримінації під час прийому на роботу (рішення Київського районного суду Харкова);
– відшкодування громадянину моральної шкоди через ненадання відповіді на його звернення Державною виконавчою службою (постанова Вінницького окружного адміністративного суду).