8 травня у селищі Делятин Надвірнянського району відзнали 110-річницю від дня народження славної землячки поетеси Лесі Верховинки (Ярослави Лагодинської-Кучковської).
У програмі:
11.00 – заупокійна служба Божа в церкві Пресвятої Богородиці;
12.00 – поминальна панахида на гробниці родини Лагодинських;
13.00 – відкриття Меморіальної таблиці на будинку Лагодинських по вул. 26 липня, 247;
презентація в Народному домі книги з творів Лесі Верховинки «До Делятина на крилах мрій», літературно-музична програма.
Довідково
Леся Верховинка народилася 1903 року в Делятині у родині відомого адвоката, делегата Віденського парламенту, голови української радикальної партії Миколи Лагодинського. Закінчила Віденський університет, отримала ступінь доктора медицини. Вона автор низки новел про життя гуцулів. Померла Леся Верховинка (Ярослава Лагодинська-Кучковська) 21 лютого 1936 року на 33 році життя, похована у Делятині. Твори Лесі Верховинки – «Старе лихо», «Невістка», «На полонині» з життя гуцулів, «Їх доля», «Сіра книжечка».
52 роки тому з ініціативи учителя-філолога Делятинської середньої школи Тимофія Антонюка у будинку колишнього адвоката Миколи Лагодинського відкрили меморіальну кімнату-музей Марка Черемшини, якого у ті часи називали «співцем знедоленого гуцульського села».
Народився Микола Лагодинський 21 жовтня 1866 р. у с. Доброводи (тепер Збаразького району Тернопільської області) у сім’ї священика. Навчався у Тернопільській та Збаразькій гімназіях, а далі – на юридичному факультеті Львівського університету (1886-1890). Доктор права (1899). Сформувавшись під впливом суспільно-політичних ідей Михайла Драгоманова він, переїхавши у 1900 році до Делятина, вдало поєднував професійну працю з активною суспільною діяльністю.
Микола Лагодинський – ініціатор й організатор філій низки українських товариств («Просвіта», «Руська Бесіда», «Сільський господар»), засновник Ощадно-кредитового товариства «Руська каса». Брав активну участь у розвитку осередків «Січі» в Делятині та навколишніх селах, а в 1908-1912 рр. – скарбник Головного січового комітету. Ще у студентські роки він із запалом включився в народовський рух, був секретарем товариства Народна Рада. Від 1910-го – активний діяч Української радикальної партії, згодом – член Головної Управи партії, а в роки Першої світової війни (1914-1919 рр.) Микола Лагодинський – голова партії.
Він був також серед засновників Головної Української Ради у Львові. Майже дві каденції, а саме від 1911-го до 1918-го – посол (по-теперішньому – депутат) австрійської Державної Ради (парламенту), де виконував функції заступника голови Українського Парламентського Союзу. Водночас у 1913-1914 рр. – депутат Галицького Крайового Сейму.
У 1915-1916 рр. Микола Лагодинський – член Загальної Української Ради, а у 1918-1919 роках – чільний діяч Української Національної Ради. У короткому часі Західно-Української Народної Республіки – повітовий комісар Делятинщини.