Автор цієї статті – Броні Веа , жінка , яка багато років працювала в хоспісі . Її обов’язок – полегшення стану вмираючих пацієнтів, з якими вона проводила останні дні та години. Зі своїх спостережень вона склала список основних жалів людей, що підійшли до самого краю життя.
У наш час тотальної зайнятості та життя на бігу ми всі робимо одну і ту ж помилку – піддаємося тиску зобов’язань. А потім шкодуємо.
Занадто багато працюємо, занадто мало відпочиваємо, занадто поверхово дружимо, занадто завзято переламуємо себе, щоб стати тими, ким ми по суті не є. Згадайте, коли ви в останній раз йшли додому вчасно? Коли ви провели вихідні, відпочиваючи з друзями
Може бути , ви так здаєтеся собі важливим і потрібним професіоналом, але рано чи пізно це позначиться і на вашому світовідчутті , і на ефективності на роботі.
Цей матеріал – жалі людей , яким залишалося жити лічені дні , а може навіть і хвилини.
Прочитайте його і подумайте : може ви втрачаєте щось важливе ?
1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям , правильним саме для мене, а не життям , яке очікували від мене інші
Це найбільш поширений жаль серед людей. Коли люди усвідомлюють, що їхнє життя майже закінчилося, вони можуть озирнутися назад і легко побачити, які їх мрії залишилися не реалізованими . Більшість людей навряд чи намагалися виконати навіть половину з їх мрій і повинні були померти, знаючи, що це відбувалося тільки внаслідок вибору, який вони зробили або не зробили.
Дуже важливо спробувати реалізувати, принаймні, деякі з ваших основних бажань на своєму життєвому шляху. З того моменту, коли ви втрачаєте своє здоров’я, стає вже занадто пізно щось робити. Здоров’я приносить ту свободу , яку далеко не всі розуміють, поки не втрачають його .
2. Мені шкода , що я так багато працював
Це почуття було у кожного пацієнта чоловічої статі, про якого я піклувалася. Вони нудьгували за своєю молодості і за своїми взаєминам. Деякі жінки теж висловлювали такий жаль. Але оскільки більшість їх було старшого покоління, вони, в основному, не займалися зароблянням коштів для сім’ї. Всі чоловіки, з якими я працювала, глибоко шкодували про те , що витратили велику частину свого життя на одноманітну працю для добування засобів до існування.
Спрощуючи свій спосіб життя можна скоротити вимоги в доходах, які ви думаєте, вам потрібні. Створюючи більше простору у вашому житті, ви стаєте щасливішими і більш відкритими для нових можливостей.
3. Мені шкода , що у мене не було сміливості висловити свої почуття
Багато людей придушували свої почуття , щоб зберегти певні взаємовідносини з іншими. У результаті вони погоджувалися на посереднє існування і ніколи не ставали такими, якими б вони хотіли себе бачити. Виникнення багатьох хвороб було пов’язане з випробовуються почуттями гіркоти і обурення.
Ми не можемо управляти реакціями інших. Хоча спочатку люди можуть реагувати на зміни, які ви вносите у відносини, що не є бажаним для вас, в кінцевому рахунку, це піднімає відносини на новий більш здоровий рівень. Краще за все тим чи іншим способом усувати нездорові відносини з вашого життя.
4. Мені шкода , що я не підтримував стосунки зі своїми друзями
Часто ці люди дійсно навіть не усвідомлювали всієї користі підтримки контактів зі своїми старими друзями, поки до їх смерті не залишалося кілька тижнів, і вже не завжди була можливість їх розшукати. Багато виявилися настільки зануреними у своє власне життя, що дозволили їх дружбі багато років проходити повз них. Було багато глибокого жалю про те, що їхній дружбі не було приділено стільки часу і зусиль, яких ця дружба заслуговувала. Всі сумують за своїм друзям, коли помирають.
Будь-якій людині, що веде активний спосіб життя, властиво применшувати значення дружніх відносин. Але коли ви стоїте на порозі смерті, матеріальні сторони життя втрачають своє значення. Звичайно, люди хочуть, щоб їхні фінансові справи були в якомога більшому порядку. Але не гроші і не статус зберігають в кінцевому рахунку своє значення. Вони хочуть принести якусь користь тим , кого люблять. Але зазвичай вони вже занадто хворі і втомлені, щоб якось справитися з цим завданням.
5. Мені шкода , що я не дозволив / дозволила собі бути більш щасливим
Цей вид жалю був напрочуд загальним. Багато хто до кінця не розуміли, що їхнє щастя це питання вибору. Вони були підпорядковані звичкам і сформованим уявленням. Вони знаходилися в полоні " комфорту" звичного способу життя. Через страх перед змінами вони прикидалися перед іншими і перед самими собою в тому, що були задоволені своїм життям.
За матеріалми Обозреватель