У 1993 році, забезпечивши своїй команді золоту олімпійську медаль – втретє виграв чемпіонат NBA і всьоме набравши за сезон більше очок, ніж будь-який інший гравець Ліги, Майкл Джордан оголосив, що йде з великого спорту. Йому виповнилося 30 років.
«Настала пора змін», – пояснив Майкл. Залишалося небагато часу до початку чергового сезону, а Джордан ніяк не знаходив в собі стимулу для інтенсивних тренувань. «Я втомився від рутини, весь час одне і те ж, я вже не відчував колишньої радості і передчуття, все набридло», – згадує він.
Нещодавно майже те ж саме ми почули від іншої знаменитості. У листопаді в інтерв’ю Террі Гроссу (NPR) Джон Стюарт відповів на питання, чи залишиться він в The Daily Show тепер, коли зняв успішний фільм. «Не думаю, щоб коли-небудь мені вдалося знайти для себе іншу настільки підходящу роботу, – сказав Стюарт (контракт його скоро закінчується). – І все ж настає момент, коли ти розумієш: того, чим ти займаєшся, тобі вже мало або настала пора перебити занадто комфортний стан».
Багато хто з нас відчували щось схоже, завершивши великий проект, уклавши вдалу угоду або підготувавши відмінну презентацію в раді директорів. Тижнями, а то й місяцями ти змушуєш себе наполегливо зосереджуватися на цьому єдиному, воістину Геркулесові подвигу. А потім настає день, коли все вже завершено.
Прагнучи до цієї великої мети, невпинно працюючи, ми уявляємо, яке це буде щастя – підкорити нову висоту. І не передбачаємо, що, піднявшись на гору, ми опинимося на досить-таки холодному вітрі – і належить ще спуск. Період ейфорії закінчується, потрібно повернутися до звичайного життя, увійти в робочий графік.
А це не так-то просто.
Перш за все, коли напружена ситуація, хвилювання, наполеглива праця змінюються більш розслабленим періодом життя, цілком можливий занепад духу. Поки тривав стрес, людина «підсаджувалася» на адреналін. Ми звикаємо до постійної затребуваності, і коли раптом все зупиняється, настає «ломка».
Крім того, звичайна рутинна робота не так вже приваблива. Для повної залученості нам потрібен постійний ріст. А після різкого стрибка, посиленого професійного розвитку нам здається, що настав застій.
Але головна трудність з мотивацією після значного успіху полягає в тому, що ми не розпізнаємо симптоми емоційного вигорання.
Для вирішення складних і нових завдань знадобилися величезні інтелектуальні, емоційні та фізичні зусилля. Ці зусилля протягом тривалого періоду часу вимагали величезних витрат енергії. Коли людина постійно витрачає більше енергії, ніж встигає накопичити, її загрожує вигоряння.
Але на відміну від звичайної втоми, вигоряння не так легко виявити. Відсутні симптоми, якій явно впадають в очі, все набагато тонше. Трохи більше часу йде вранці на те, щоб встати з ліжка. Ви стали відкладати на потім важливі рішення. Стали з деяким песимізмом або навіть цинізмом ставитися до своєї справи.
Навіть психологи, чия професія в тому і полягає, щоб помічати подібні симптоми, нерідко пропускають власне вигоряння. Почасти саме тому, що вигоряння знижує здатність розрізняти симптоми вигоряння.
Ми всі схильні до емоційного вигорання, особливо після завершення важких завдань. Це не означає, звичайно, що будь-який успіх неодмінно змінюється періодом неефективності, розчарування і ліні. Але деякі поради вам знадобляться, коли ви наступного разу змушені будете повернутися після великої перемоги до звичайного способу життя.
Усвідомте, що ваша робота зараз стане важче. Поширена помилка – нереалістичні очікування щодо того, як вам працюватиметься після великого успіху. Ви віддали багато енергії, заряд батарейки на нулі, важко зосередитися навіть над найпростішими речами. Завдання, які ви раніше з легкістю вирішували, тепер вимагають великих зусиль. Потрібно відкоригувати очікування, таким чином ви полегшите і почуття провини, яким зазвичай супроводжується – і посилюється – емоційне вигорання.
Розділяйте думки та дії. У більшості людей на святкування тріумфу відводиться не так вже й багато часу. Напевно, у вас накопичилася величезна кількість боргів, поки ви добивали свій великий проект, адже і повсякденні завдання нікуди за цей час не поділися.
Не піддавайтеся спокусі тут же пірнути з головою у всі ці справи. Коли у людини залишається мало енергії, вона насилу відрізняє дійсно важливе від просто термінового. І тут-то виникає ризик зробитися заручником суєти.
Виділіть кілька годин поза роботою, сядьте спокійно, складіть список справ, визначте пріоритети. Ці кілька годин зосередженості допоможуть вам звільнити розум від перевантаження, і свої обмежені сили ви направите на дійсно потрібні справи. Визначеність сама по собі додає сил. В іншому випадку ви, швидше за все, накинетеся на ті справи, від яких хочеться швидше позбутися – ось тільки й користі від них мало.
Підзарядіть свої батарейки. Для максимальної ефективності людському тілу потрібен відпочинок і відновлення. Не варто працювати на межі фізичних чи розумових сил – і самому важко, і результати невисокої якості.
Якщо після перемоги ви не маєте можливості взяти тривалу відпустку, потрібно включити години відпочинку безпосередньо в робочий день. Відзначте в календарі перерви і в цей час виходьте на прогулянку. Чи не перекушуйте перед комп’ютером. Хоча б кілька днів після закінчення робочого дня відключайте електронну пошту, а ще краще – приїхавши додому, приберіть подалі мобільний телефон.
Що робити вдома для якнайшвидшого відновлення сил? Стаття з журналу Journal of Occupation Health Psychology дає корисні вказівки. У цьому дослідженні психологи порівняли, як різні способи проводити час після роботи позначаються на темпах відновлення. Багато хто віддає перевагу пасивному відпочинку, сподіваючись на релаксацію, але дослідники переконалися, що ще краще людина «реанімується» завдяки фізичним вправам і елементарному людському спілкуванню.
Висновок: щоб зарядити батарею, необов’язково скидати темп. Іноді краще всього навіть збільшити швидкість, але змінити напрямок. Не валяйтеся перед телевізором, ліниво перемикаючи канали – зателефонуйте друзям, знайдіть партнера для тенісного матчу.
Поставте собі чергову мету. Щоб не знижувалася залученість, нам потрібен постійний ріст, завдання, що перевищують нинішній рівень компетентності. Консультант з лідерства Джим Коллінз говорить, що кожній компанії потрібні «великі, амбітні цілі», інакше нічого не досягнеш. І такі ж цілі потрібні і кожному співробітнику.
Якщо ви хочете працювати по максимуму, вам потрібен якийсь новий стимул. Відведіть в розкладі час для дослідження свіжих ідей, або для читання перед роботою, або 15 хвилин після ланчу на перегляд блогів по вашій галузі. Так у вас збережеться відчуття особистого зростання навіть при виконанні цілком передбачуваних і звичних завдань.
Ще один метод зростання: менторство. Ми схильні розглядати його як спосіб вчити інших, підвищувати ефективність чиєїсь роботи. Однак нові дослідження показали, що в багатьох випадках основний виграш дістається наставнику: він позбавляється від жахливого відчуття, що його кар’єра «вперлася в стелю».
Чим тут допомагає менторство? Дослідження підтвердили, що воно запобігає нудьзі на роботі, допомагає нам побачити звичайні завдання під новим кутом. Тобто в менторстві ми знову знаходимо зростання, і емоційне вигорання нам уже не загрожує.
І, нарешті, від вашого ставлення до роботи після перемоги в чималому ступені залежить довговічність самого тріумфу. Потрібно передбачити і проактивно усувати стан фізичної та розумової втоми, щоб перемога не залишилася одиничним фактом, а стала лише першою в ланцюжку безперервних досягнень.