Головним каменем спотикання на шляху порозуміння між Східною та Західною Україною є те, що 70% галичан ніколи не були на Донбасі, а 65% схіняків – ніколи не були в Галичині.
Про це вчора, 25 березня, в Івано-Франківську на круглому столі "Схід і Захід України в умовах війни на Донбасі" розповів доктор соціологічних наук Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Ілля Кононов.
Особливу увагу в своїй доповіді він звернув на особливості самоідентифікації мешканців Донбасу і Галичини. На його думку, війна звела між собою два полюси країни – Схід та Захід.
За його словами, перша загроза розколу України виникла ще в 2005 році, після Помаранчевої революції. Відтоді з’являлося все більше охочих спекулювати на цьому, й без того болючому для країни питанні. Й саме з того часу почалися змагання двох регіонів між собою за увагу Києва.
"На Донбасі й Галичині існують два цілковито різні сценарії розвитку країни. На Донбасі хочуть Україну, в якій було б не важливо якою мовою ти розмовляєш чи яку релігію сповідуєш. Головним є політична лояльніть. Натомість Галичина бачить нашу країну такою, де головною ідеєю є етнонація. Тобто, в основі держави – певний етнос, а національні меншини повинні приймати правила більшості", – зауважив соціолог.
Та додав, що обидва проекти є європейськими за своєю суттю. Й обидва використовуються в Європі. Проблема лише в тому, що в Європі їх реалізують в різних країнах, а в Україні – в різних регіонах однієї держави.
Ілля Кононов переконаний, що саме історичний компроміс між Донбасом та Галичиною є головною умовою дієздатності країни. Й що це не два різні світи, а всього лише різні регіони однієї держави.