Дванадцять кілометрів важкої гірської стежки бійці та волонтери полку "Азов" здолали за рекордних три з половиною години. Для більшості зі ста шістнадцяти "азовців" – це був перший у житті похід у гори. Були серед них і поранені, повідомляє ТСН.
Для походу був обраний один із найважчих карпатських маршрутів – на двотисячник Чорногірського хребта – гору Піп Іван, яку прикрашають руїни обсерваторії, збудованої ще за поляків. За словами бойця полку "Азов" Назара Кравченко, більшість інструкторів вести їх чомусь відмовлялися: "Сказали, що ви не підніметеся на гору і це як виклик для нас був! Ми, бійці полку Азов, і не піднімемося на гору?!"
Вони не просто піднялися, а ще й вразили гірських інструкторІв своєю спритністю. До обсерваторії видряпалися удвічі швидше, ніж "середньостатистична" туристична група – за якихось три із половиною години – там і почепили прапор полку. На вершині відзначили день народження побратима із позивним Янтар. Денису "стукнуло" 26 років. Сам Денис зізнався, що таке святкування навряд чи могло б в когось бути. Під час сходження на гору Піп Іван, попри песимізм інструкторІв, жоден боєць не постраждав. Хіба що шию спалили під пекучим сонцем.
Боєць полку "Азов" Сергій Філімонов каже що в багато хто набив в поході і синці, натомість не зізнаватися не хочуть: "Адже не один чоловік не стане плакатись". Уже повернувшись у табір, чоловіки, які виходили з-під Іловайська, обороняли Маріуполь, а нині воюють за Широкине, вразили своїм зізнанням – підкорення гори Піп Іван для багатьох стало… подвигом. "Відносно війни у нас таке враження, що це не подвиг, а обов’язок" – сказав Денис Янтар.
Що ж до сходження на гору, це за його словами, подвиг. Адже треба було себе перебороти, витримати навантаження. За лічені дні більшість з учасників походу знову повернуться на передову. Утім екстремальні походи в гори вирішили не полишати і тепер хочуть перетворити на традицію свого полку. Яку вершину підкорятимуть наступного разу ще визначаються.