«Біо», «еко», «натур», «органік»… Нині, роблячи покупки, люди шукають мітки, які б свідчили про екологічність та натуральність товару, не замислюючись, що переплачують чималі гроші за просто наявність цих слів на етикетці. Мода на все натуральне та екологічне з’явилась кілька років тому. Якщо будинок будувати, так з глини, якщо зі зморшками боротися, так фітокосметикою, а лікуватися – спеціями і камінням. Гріншопери – люди, що вибирають тільки екологічно чисті товари. Натуральний одяг, меблі, іграшки, миючі засоби, косметика, їжа, напої. Кожен, хто може собі дозволити, старається наблизитись до природи.
«Еко» – це не «економ»
Застереження «хто може собі дозволити» – не випадкове. Адже за продукти і товари, марковані «еко» та «біо», доводиться платити вдвічі, а то й втричі дорожче. Чи насправді вони такі корисні, чи є просто одним із напрямків «зеленого маркетингу» – спробував розібратись "Західний кур’єр".
«Органічні продукти – це ті, які не містять ГМО, консервантів, барвників, емульгаторів, стабілізаторів та зроблені із сировини, вирощеної у екологічно чистих районах без застосування хімії: пестицидів, гербіцидів, хімічних добрив, стимуляторів росту тощо», – говорить прес-секретар ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» Ольга Петренко. Однак фахівці попереджають, що тут дуже легко схибити, адже в Україні такі товари просто не підлягають обов’язковій сертифікації, тому і знак на них не завжди свідчить про органічне походження.
«Виробники мають право наносити знаки екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» та «Екологічно чистий» на продукцію, яка пройшла процедуру сертифікації, тобто цілу низку перевірок, починаючи з якості сировини і закінчуючи оцінкою кінцевих продуктів виробництва», – говорить Ольга Валеріївна.
Екопродукти – це продукти «ручної роботи», тому й собівартість їх вища. Бур’яни, миші, кроти, гусінь, слимаки, колорадський жук, гниль, фітофтора, тля… Всі ці небезпеки щодня чатують на овочі та фрукти навіть на власному городі і боротись з ними «голими руками» – справа нелегка.
Щоб наповнити продуктовий кошик екохарчами, потрібно чимала сума. Різноманітні інтернет-магазини органіки пропонують: картопля – 65 грн. за кіло, морква – 70 грн. за кіло, молоко – 30 грн. за 1,5 л, сметана 15% – 35 грн. за 500 г, домашнє масло 85% – 60 грн. за 250 г, курятина – 170 грн. за кіло, свинний биток – 130 грн. за кіло, ковбаса «Президентська» – 175 грн. за кіло, олія нерафінована – 73 грн. за 1 л. Доставку гарантують через два-три дні ще «теплим та свіжим». Проте у розділі «Сертифікати» ніяких документів не зазначено. Якість доведеться провіряти на собі.
Зелені захоплення
Екостиль та захоплення природністю стосується не тільки гастрономії. Дерево, шкіра та текстиль – нині основні акценти в дизайні, бавовна, льон та домоткане полотно – найпоширеніші тканини сучасних стилістів, вирощені у селі – найпопулярніші продукти для гурманів.
Будинки з пластику, бетону і піноблоків, які не дихають, нагріваються в спеку, морозять в холод, притягують пил та сприяють розмноженню грибків та плісняви – завтрашній день. Останній писк моди – зелене будівництво. Оселя з дерева чи глини, вкрита керамічною черепицею чи очеретом, – бажання кожного жителя мегаполіса. Зімітувати екоатмосферу можна і у міській квартирі. Вдягнути стіни у натуральні шпалери: очеретяні, бамбукові, тканинні, коркові, підлогу вкрити паркетом, придбати дерев’яні меблі тощо.
Навести порядок в домі теж можна без шкоди власному здоров’ю та навколишньому середовищу. Сучасні хазяйки полюють за екологічно чистими засобами для прання, миття посуду, скла, кераміки, які не містять хлору, нафтопродуктів, синтетичних ароматизаторів, фосфатів, оптичних підбілювачів, ПАР.
А що може зберегти молодість та вроду краще за природу?
Хіт сезону – органічна косметика. Дихаюча, м’яка, гіпоалергенна… «Натуральна косметика – зроблена суто з рослинної сировини (масла, воску, екстракту трав і настоянок квітів, ефірних масел), вирощених в екологічно чистих місцях, без консервантів, ароматизаторів, синтетичних барвників, силікону, парафіну тощо», – зазначають експерти «Івано-Франківськстандартметрології».
Такі засоби догляду за шкірою є безпечними та гіпоалергенними. Особливо це актуально для дітей та немовлят. «Виготовити крем, шампунь чи піну для бриття без синтетичних добавок неможливо. Вони б просто скисли або запліснявіли. Тому «органічність» косметики – поняття умовне і значить, що там немає «агресивних» хімічних елементів. В кращому випадку», – говорить консультант однієї з косметичних фірм пані Ольга.
З карпатським індексом
Хоча люди шукають корисне і безпечне, проте купують очима та носом. «Хто у вас купить червиве яблуко чи капусту з надкушеним листям? Всі хочуть, щоб воно блистіло, пахло, було велике і гладке. Якщо овочі вирощені без хімії – вони матимуть менш презентабельний вигляд, можуть бути надкушені шкідниками, з плямами чи неправильної форми», – говорить досвідчений продавець пан Михайло.
Багата на ще незайману флору та дику фауну наша область має всі шанси стати лідером серед органічного виробництва. Вже сьогодні гуцульські сири, лісовий мед та карпатські трав’яні чаї займають почесні полиці на європейському ринку. Проте тут є багато підводних каменів, об які можна спіткнутись.
«Щоб виробник був впевнений у захисті своєї марки, потрібно пройти певну процедуру сертифікації. Органічний сертифікат у нас можуть отримати лише 3-5% виробників. Не кажучи вже про цілий ланцюг інстанцій, які потрібно пройти. Документ обійдеться від 10 до 100 тисяч гривень. Який фермер невеличкого підсобного господарства може заплатити таку суму? – зазначає Михайло Стовп‘юк, директор асоціації «Чиста Флора».
Часто у меню карпатських садиб та ресторанів зазначено, що страви виготовлені з екологічно чистих, власноруч вирощених продуктів. Але де гарантія, що вони не зі звичайного супермаркету чи оптового базару? А якщо заклад вже має екосертифікат, то клієнт може бути впевнений, що дійсно доплатив за справжню «карпатську якість».
Кожна держава розвиває певний регіональний бренд, який повинен підняти її статус у світі. Географічна ідентифікація продукту – найефективніша реклама. Пиво – львівське, вино – кримське, кавуни – херсонські, торт – київський, картопля – волинська, бринза – гуцульська…
Наші місцеві фермери та екологи розробили власний бренд «Смак Українських Карпат» і логотип «Традиції. Якість. Довіра». «Більше 15 років ми працювали над розробкою місцевого стандарту. Вивчили всі кліматичні та рослинні карти області, промоніторили, де краще в області розвинена зернова галузь, садівництво, тваринництво, бджолярство, сироваріння. Це не тільки продукти харчування, а й садиби «зеленого туризму», екотериторії, які підходитимуть по всіх критеріях цього сертифікату. Спираючись на досвід Швейцарії, ми об’єднали виробників з чотирьох областей Західної України – як окремих індивідуальних фермерів, так і малий та середній бізнес», – говорить Михайло Стовп‘юк.
Спеціаліст зазначає, що ми поки маємо ще те, що європейці вже втратили. В інтенсивному рості агрохолдингів, конгломерацій, мегаполісів вони втратили індивідуального приватного власника. Фермера, який зацікавлений у власному врожаї – дивиться за приватною землею, доглядає її, майже не використовує хімії, прополює сапою бур’яни. У його саду бринять бджоли та співають солов’ї.
Вміст хімічних добавок в овочах, крупі або кормах тварин не так сильно шкодить здоров’ю, як переїдання, зловживання жирною їжею, солодощами, алкоголем, газованою водою. Щоб мінімізувати шкоду від їжі, варто купувати продукти з простим складом, виключити напівфабрикати і продукти з підсилювачами смаку, а можна пошукати перевірених продавців на ринку. Відмова від куріння, спорт, сортування сміття, утилізація батарейок та лампочок, участь в акціях з прибирання та облагородження територій вже є непоганим початком для життя під гаслом «еко».