Довгоочікуване підписання Президентом України Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» все ж не вирішило питання отримання внутрішньо переміщеними особами в приватну власність земель державної та/або комунальної власності. Більше того, про якусь спеціальну процедуру надання земельних ділянок у власність внутрішньо переміщеним особам взагалі не доводиться говорити ні на регіональному, ні на центральному рівнях влади.
Якщо чинним законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, при наданні їм земельних ділянок (зокрема відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва), то для внутрішньо переміщених осіб не встановлено режиму першочерговості у питаннях приватизації земельної ділянки.
Однак і у випадку з учасниками бойових дій варто пам’ятати, що першочерговість отримання земельних ділянок жодним чином не впливає на саму процедуру отримання бажаних земельних ділянок у власність. Тобто, процедура передачі земельних ділянок державної\комунальної власності як учасникам АТО, так і внутрішньо переміщеним особам є однаковою і відбувається у урахуванням вимог, передбачених ст.118 ЗК України. Єдина відмінність полягає в тому, що учасникам АТО відповідно до окремого доручення Голови Держземагентства України від 01.07.14 № 349/3-14-0.1 «Щодо забезпечення земельними ділянками учасників АТО та сімей загиблих в АТО, які ще не скористалися правом безкоштовної приватизації землі», посадові особи місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування сприяють у пошуку та виділенні земельних ділянок у межах свої територій.
Звісно, про таке ж сприяння у отриманні земельної ділянки внутрішньо переміщеним особам з боку органів земельних ресурсів на сьогоднішній день говорити не приходиться. Окрім цього варто також пам’ятати, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим земельним законодавством, провадиться один раз по кожному виду використання. Тобто якщо внутрішньо переміщена особа раніше вже скористалась правом безоплатної приватизації земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним ст.121 Земельного Кодексу України, на території Донецької та Луганської областей, а також АРК Крим, то відповідно отримати земельну ділянку на праві приватної власності на території інших областей така особа вже не зможе. Однак у в такому випадку є так звані «підводні камені», які полягають в тому, що єдиного державного реєстру земельних ділянок, безоплатно переданих у власність громадянам немає, а тому саме на цьому етапі відкривається широке поле для неправомірних, зокрема корупційних, дій з боку осіб, які бажають безоплатно отримати земельну ділянку фактично вдруге, але на території іншої області.
Процедура виділення земельних ділянок внутрішньо переміщеним особам
Так, відповідно до вимог частин шостої – дев’ятої цієї статті громадяни, в тому числі і внутрішньо переміщені особи, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Стосовно графічних матеріалів, то практика показує, що як графічні матеріали використовується надане державним кадастровим реєстратором територіального органу Держгеокадастру України на підставі відповідної заяви викопіювання з кадастрової карти або плану, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. На сьогодні вартість викопіювання складає 31 грн. (Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2011 р. № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг»).
Інформацію про вільну земельну ділянку можна отримати у відповідному органі місцевого самоврядування (сільській, селищній, міській раді) або територіальному органі Держгеокадастру, звернувшись із заявою. Однак як свідчить практика, вказані органи таку інформацію не поспішають надавати, посилаючись на її відсутність.
Можна спробувати піти іншим шляхом і самостійно, скориставшись вільним доступом до Публічної кадастрової карти України за посиланням , дізнатись інформацію про вільну земельну ділянку. Так, обираючи конкретну земельну ділянку, слід звертати увагу на тип власності. Шанси того, що обрана земельна ділянка є вільною, можуть бути лише тоді, коли у графі «тип власності» записано «не визначений». Однак і в такому випадку варто пам’ятати, що інформація в Публічній кадастровій карті не завжди вчасно оновлюється, а тому та земельна ділянка, яка раніше могла бути вільною, пізніше виявиться, що вона вже належить комусь на праві приватної власності.
Варто зауважити, що земельні ділянки можуть бути надані внутрішньо переміщеним особам у власність у межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, а саме у таких розмірах:
для ведення садівництва — не більше 0,12 га;
для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га;
для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га;
для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара (ст.121 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом Держгеокадастру України, а у разі розташування земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій планується розташування об’єкта будівництва, – із структурними підрозділами районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури (стаття 186-1 Кодексу).
Перелік сертифікованих розробники проектів землеустрою можна знайти на офіційному веб-порталі Держгеокадастру України
Після погодження проекту землеустрою громадянину необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора в територіальних управління Держеокадастру України за місцем розташування земельної ділянки із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки та надання витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.
Процедуру державної реєстрації земельної ділянки встановлено пунктами 107-115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з статтями 125, 126 Кодексу право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Термін та вартість здійснення заходів щодо виділення земельних ділянок
Дуже вдало та лаконічно, на мій погляд, питання визначення вартості та встановлення термінів надання земельних ділянок було вирішено безпосередньо самою Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру. Так, на своєму офіційному сайті Держгеокадастр розмістив покрокову схему дій для допомоги учасникам АТО в отриманні земельних ділянок ).
Оскільки ми встановили, що ніяких процедурних особливостей між порядком надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність учасникам АТО та внутрішньо переміщеним особам немає, то відповідно і схематичне зображення процедури передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність учасникам АТО можна сміливо доповнити словами «внутрішньо переміщеним особам» і використати у випадку з наданням таких земельних ділянок вказаній категорії населення.
Галина Шкромида, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини
Матеріал підготовано Українською Гельсінською спілкою з прав людини
за сприянням Управління Верховного комісара ООН у справах біженців