Мандрівники Денис Мирко та Олексій Пономаренко створили експериментальний фільм про зимовий похід "Неймовірні пригоди Bruklin’а в Карпатах або Від Ротила до Кунікливи". Власне, автор фільму – Денис Мирко, який зафільмував процес підкорення зимових Карпат Олексієм.
Справжні карпатські хуртовини і густі снігопади – при теплій погоді, яка зараз панує в Чернівцях, ці пейзажі здаються справжньою екзотикою. Складається враження, що ця частина покутсько-буковинських Карпат – то якийсь окремий світ, у який навіть спочатку важко повірити, бо він дуже красивий, інформує Верховина.
Всього планується три частини фільму, хоча це ще не остаточно – матеріалу справді багато. Першим у мережу потрапив тизер, а згодом – і довгоочікувана перша частина. Хоча Д.Мирко називає похід сольним, Олексій Пономаренко пояснює, що це не зовсім так: "Сам похід, звичайно ж був не сольним (тобто не одиночним), як зазначається у відео, адже за камерою стояв Денис Мирко, автор ідеї. Ідея виникла спонтанно, і до її реалізації ми не готувались, просто писали все як є у поході. І якщо хтось спитає чи танцюю я у сольних походах, так, танцюю. Загалом я був не в захваті від ідеї, якщо чесно, тому що не люблю дивитись камеру і дивитись на себе зі сторони, але Ден при монтажі вміє творити дива, тому я повірив у нього. Сам похід проходив покутсько-буковинськими карпатами зі стартом у селі Волова, поблизу Верховини, і фініші в Микуличині. Пройти за 4 дні потрібно було близько 40 кілометрів. Для зимового неспішного походу, а саме таким ми його і бачили першопочатково, 10 кілометрів у день – то є, в принципі, нормою. Звичайно ми бачили прогноз погоди, і знали, що будуть і хуртовини, і шалені вітри, і глибокий сніг, але це тільки додавало натхнення, адже ні у Чернівцях, ні в Києві, зимою і не пахло".
Похід виявився не таким легким, як його запланували на початку, але дуже видовищним. Тому по завершенні зйомок його учасники спочатку оприлюднили фоторепортаж, у якому показали, які насправді фантастичні краєвиди знаходяться зовсім поруч. Щоправда, дістатися до них не так уже і легко, особливо взимку: "Головна проблема зимового походу, окрім примх погоди, це ночівля. Не кожен погодиться, а більшість просто не зрозуміють, як можна спати при мінус 5 чи мінус 10 в наметі чи колибі без пічки (будиночок на полонині для вівчарів, які вільні з жовтня по травень", – розповідає Олексій.
Ночували вони в колибі, там справді геть інші відчуття, аніж у наметі. Щоби полюбити гори – треба їх відвідати, це давно відома істина. "Тільки в таких походах ти розумієш усю велич природи. Це неймовірно, коли ти за пару днів можеш з теплої чернівецької осені пірнати у сувору карпатську зиму і повертатись знову в осінь. Ти змінюєш не лише пори року, ти змінюєш свій світ. Саме в таких мандрівках, мабуть, і приходить розуміння наскільки інколи ми насправді не живемо та скільки ми приділяємо зайвої уваги матеріальним речам, або чомусь, на що взагалі не варто розмінювати наш дорогоцінний життєвий час. Адже завтра може не настати, і гори та мандрівки, обійдуться і без тебе, а ось як ти без них? Колись, згадуючи своє життя вже в похилому віці, я бажаю вам згадувати яскраві моменти неймовірних подорожей, а не скільки рівнів в іграх ви пройшли і скільки зробили селфі у дзеркал у клубних туалетах", – додає мандрівник.