Цинізму ситуації додає ще й той факт, що росіяни називають звірства своєї армії “фейками”. Чому так відбувається та як не допомагати ворогу в його інформаційній війні – читайте далі.
Як діють окупанти
Жахливі кадри з Бучі, де вулиці всіяні тілами мертвих цивільних людей, дають право стверджувати, що російські окупанти вчинили геноцид на українській землі. У захоплених регіонах Київщини ворог робив такі речі, які просто не вкладаються в голові – катував, гвалтував та безжально вбивав українців. Як старших людей, так і дітей.
Українці поширювали у соцмережах світлини, аби на весь світ показати, на які нелюдські дії здатна Росія. Однак паралельно зі справжніми кадрами з Бучі, Ірпеня та Гостомеля, поширювали кадри та інформацію з інших міст, видаючи це за звірства на Київщині. Глобально – це не змінює сенс. Росіяни з однаковою жорстокістю вбивають нас як під Києвом, так і в Маріуполі.
Але розрізняти ці нелюдські дії ворога важливо та потрібно. Адже російська пропагандистська машина тільки й чекає на те, щоб українці помилково видавали кадри зі, скажімо, Маріуполя, за кадри з Бучі чи Ірпеня. Щоб потім пропагандисти сказали, що Україна створює фейки. Тобто, це “дає їм підстави” говорити, що геноцид проти українців, який зробили російські військові, нібито неправда.
Кейси-приклади, як не треба робити
До прикладу, через соціальні мережі з посиланням на журналістів поширювали інформацію про те, що в лікарні Запоріжжі поступило декілька дівчат з Маріуполя віком до 10 років з вагінальними та анальними розривами. Джерелом, як завжди в таких випадках, був “друг чоловіка, лікар із Запоріжжя”.
Як сказав радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, ця інформація не відповідає дійсності і є фейком.
Ані в міські лікарні Запоріжжя, ані в обласні лікарні Запорізької області неповнолітніх дітей з Маріуполя не поступало. Цей фейк створили для нейтралізації інформаційного впливу від злочинів російської армії в Бучі та для дискредитації джерел, на підтримку російської “версії” про “інсценування” в Бучі,– пояснив він.
Андрющенко закликав українців бути обережними з інформацією. Адже інформація – це теж зброя.
Ще одним прикладом є світлина закатованої та вбитої у Маріуполі українки. На тілі дівчини залишили випалену свастику. Пропагандисти цинічно звинуватили у цьому нібито “українських нацистів”. А коли українці випадково почали поширювати ці кадри, видаючи їх за події у Гостомелі, росіяни були на сьомому небі від щастя.
Навіть головний пропагандист Росії Володимир Соловйов тріумфально заявив, що українці у своїх публікаціях “безсоромно брешуть”.
Ми мусимо розуміти, що для Росії не існує правил ані у звичайній, ані в інформаційній війні. Для того, щоб не допомагати ворогу, ми маємо бути свідомими того, яку інформацію поширюємо. Довіряйте лише перевіреним ЗМІ та офіційним органам влади.