Постійні блекаути не тільки залишають людей без електрики, води та тепла, але й збільшують випадки домашнього насилля.
Насильство – одне із найпоширеніших порушень прав людини у світі. Найчастіше його зазнають жінки та дівчата.
В Україні важко підрахувати статистику, оскільки домашнє насильство часто залишається прихованим. Проте завдяки інформаційній роботі у суспільстві про цей злочин минулого року заявляли вдвічі частіше, ніж 2020-ого. Такі підрахунки оприлюднили в МВС України.
Цьогоріч кількість заяв про домашнє насильство збільшується під час відключень електрики. Такі дані навів міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.
Нині триває щорічна міжнародна кампанія 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства.
Які ознаки насильства, куди звернутися по фахову допомогу та як допомогти тим, хто зазнав насильства – в ефірі “Сніданку з 1+1” ведучим Нелі Шовкопляс та Єгору Гордєєву розповів ромський правозахисник та проєктний координатор Ромського жіночого фонду “Чіріклі” Юліан Кондур та міжнародна програмна керівниця із запобігання сексуальній експлуатації та нарузі, координаторка з гендерних питань у Міжнародній організації з міграції (МОМ) в Україні Іноуе Ецуко.
Юліане, що таке гендерно зумовлене насильство? За якими ознаками його розпізнати?
Фактично, гендерне насильство – це про стать і певну соціальну роль. Насильство може бути в різних формах: фізична, соціально-економічна, психологічна щодо певної гендерної групи. Жінки зазвичай непропорційно більше страждають від гендерно зумовленого насильства. Чоловіки теж стикаються з цим, але в дещо інших формах та сферах.
Зосередьмося на найбільш поширеній формі – фізичне насильство. Є якісь маркери? Як його розпізнати?
Якщо говорити про сім’ю, це пригніченість, коли хтось із подружжя – жінка чи чоловік – відчуває, що їх обмежують, що їхні права або точка зору не враховуються, що в них стає все менше вільного часу, а рутинна робота стає своєрідним примусом.
Люди, які пережили насильство часто закриваються у собі та тримають пережите всередині. Як у цьому разі впоратися з болем?
Дуже часто потерпілі закриваються в собі та не мають бажання спілкуватися. Важливим моментом є довіра. Такою може стати близька людина: родичі, подруга або друг. Важливо не тиснути на людину, а дати можливість виговоритися. Якщо людина не розповідає всіх подробиць, не треба її примушувати. Настане момент, коли вона сама зможе цим поділилися. Найголовніше – мати довірливі стосунки з постраждалою особою.
Куди можна повідомити про випадки насильства та отримати фахову консультацію?
Я б рекомендував звертатися до поліції. Сьогодні поліція більше реагує на випадки домашнього насильства, створені окремі департаменти. Багато зусиль громадськості було направлено на те, щоб поліція краще робила свою роботу. Це також можуть бути профільні громадські організації, наприклад, організація “Ла Страда”, яка вже тривалий час працює в Україні і займається протидією домашньому насильству.
Зазвичай постраждалі від насильства мовчать про те, що з ними сталось, через це багато випадків лишаються незадокументованими. Більшість опитаних на вулиці жінок вважають, що через запровадження воєнного стану і війну в Україні кількість випадків гендерного насильства суттєво зросла. Це підтверджує і міжнародна програмна керівниця із запобігання сексуальній експлуатації та нарузі, координаторка з гендерних питань у Міжнародній організації з міграції (МОМ) в Україні Іноуе Ецуко.
Ецуко, хто зараз перебуває в підвищеній зоні ризику постраждати від гендерно зумовленого насильства?
Найбільше, звичайно, жінки і дівчата. Також наражаються на ризик внутрішньо переміщені особи, які змушені переїздити з місця на місце. Також ті, хто пережили насильство в родинах, потребують особливого захисту, тому що вони надзвичайно вразливі.
Як вплинуло повномасштабне вторгнення на ситуацію з гендерно зумовленим насильством?
Насамперед гендерно зумовлене насильство за часів кризи виявляє себе найбільше. Саме так сталося в Україні. І тепер у родинах та громадах виникає найбільший ризик гендерно зумовленого насильства. Особливо коли тривають атаки, блекаути та важкі погодні умови і нова хвиля вимушеного переміщення – тоді люди стають більш вразливими до насильства.
Часто говорять, що патріархальні погляди виправдовують дискримінацію та насильство щодо жінок та дівчат і навіть посилюють їхні наслідки. Досвід вашої роботи це підтверджує чи спростовує?
Існують традиційні цінності і патріархальні звичаї, які залишаються стійкими не лише в Україні. На моїй батьківщині, Японії, теж поширені такі ситуації, але в Україні триває війна, і жінки страждають від загострення нерівностей, які панували і перед війною, але тепер погіршились.
Насильство проявляються не лише у фізичній формі. Йдеться про моральний тиск, приниження та маніпуляції. Тож за перших проявів аб’юзу варто шукати допомоги, а якщо ви стали свідками такого злочину, не залишайтеся осторонь – запропонуйте допомогу чи повідомте до належних органів.
Гарячі лінії підтримки та попередження домашнього насильства:
- 0 800 211 444 – безкоштовна гаряча лінія психологічної підтримки МОМ
- 116 123 – національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства
- 15-47 – цілодобова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства
- 102 – номер поліції України
#МОМ_16днівАктивізмуПротиНасильства