З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року до Івано-Франківська прибуло чимало переселенців. Зокрема, станом на середину липня 2023 року в Івано-Франківській області проживає близько 150 тисяч внутрішньо переміщених людей.
Під щільними обстрілами був схід, південь та центр країни.
За кілька тижнів з початку повномасштабної війни до Івано-Франківська переїхала Ніка Перепелиця, яка розповіла FrankoNews про 24 лютого у рідному Слов’янську, досвід життя у Франківську в ролі переселенки, блог, відмінність між заходом та сходом країни та спростувала кілька стереотипних думок про життя на Донбасі, передає СТИК.
“ВІЙНА ДЛЯ МЕНЕ ПОЧАЛАСЯ ВЖЕ ВДРУГЕ. ПЕРШИЙ РАЗ – 9 РОКІВ ТОМУ, У 2014 РОЦІ. ПОЧАТОК ВІЙНИ ТЕПЕР КАРДИНАЛЬНО ВІДРІЗНЯВСЯ ВІД ПОЧАТКУ ВІЙНИ У 14-МУ РОЦІ. Я ПРАЦЮЮ В ГРОМАДСЬКІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ “ЦЕНТР ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ”ДРУКАРНЯ”, І ЦЬОГО РАЗУ МИ ГОТУВАЛИСЬ ДО ВІЙНИ – У НАС БУЛА ФАХІВЧИНЯ З БЕЗПЕКИ, МИ РОЗРОБЛЯЛИ ПЛАН, ЯК БУДЕМО ЕВАКУЙОВУВАТИСЬ, ЗАКУПЛЯЛИ ГУМАНІТАРКУ ДЛЯ КОМАНДИ”, – РОЗПОВІДАЄ НІКА.
Наша співрозмовниця зізналась, що в перший тиждень не планувала виїжджати зі Слов’янська.
“МИ ДИВИЛИСЬ ПО ТЕЛЕБАЧЕННЮ ЯК ЛЕТІЛИ РАКЕТИ НА КИЇВ, АЛЕ В НАС (РЕД. – У СЛОВ’ЯНСЬКУ) НАВІТЬ НЕ БУЛО ТРИВОГ”.
Ніка розповідає, що перший тиждень у рідному місті не був таким страшним, як для інших міст: Києва, Харкова чи Херсон.
Зі Слов’янська вона виїхала 8 березня 2022 року і на той час кілька колег вже перебрались до Івано-Франківська і області. На кінець березня більшість команди, в якій працювала Ніка вже мешкали у Франківську.
“В МЕНЕ НЕ БУЛО ДУМКИ ЇХАТИ ЗА КОРДОН, Я РОЗУМІЛА, ЩО ХОЧУ ЗАЛИШАТИСЬ В УКРАЇНІ І ПРОДОВЖУВАТИ ПРАЦЮВАТИ”
Ніка розповідає, що евакуаційного потяга з Дніпра до Івано-Франківська чекала близько 8 годин, у той час багато потягів проїжджали в напрямку Польщі.
“КОЛИ МИ РЕЛОКОВУВАЛИСЬ, ЧАСТИНА КОМАНДИ ВЖЕ БУЛА В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ. ЦЕ БУЛО ПИТАННЯ ГЕОГРАФІЇ – ЗНАХОДИТИСЬ БЛИЖЧЕ ДО КОМАНДИ І ДАЛІ ВІД КОРДОНУ З РОСІЄЮ, ТИМ БЕЗПЕЧНІШЕ”
Ще з 2021 року дівчина реалізовувала проєкти з франківськими організаціями, зокрема, проєкт обміну між людьми старшого віку Франківська і Донеччини.
“ТУТ ВЖЕ МАЛИ ЗНАЙОМИХ КОЛЕГ, ТОМУ ЗНАЛИ ЩО У ФРАНКІВСЬКУ Є ЛЮДИ ДО ЯКИХ МИ МОГЛИ ЗВЕРНУТИСЬ ПО ДОПОМОГУ. ЦЕ БУЛИ ВАГОМІ АРГУМЕНТИ”.
Спеціалістка з безпеки з’явилась у команді, коли почались розмови про стягування військ до кордону.
“В ОРГАНІЗАЦІЇ Є НІМЕЦЬКІ ПАРТНЕРИ, І НА ТОЙ МОМЕНТ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦЮВАЛИ ЛЮДИ З НІМЕЦЬКИМ ГРОМАДЯНСТВОМ, ТОМУ МИ РОЗУМІЛИ ЩО ТРЕБА ГОТУВАТИСЬ ЩО ЙМОВІРНИХ СЦЕНАРІЇВ”
В той ж час наша співрозмовниця зазначає, що евакуацію організації за кордон не розглядали, але шукали житло десь у західній частині України.
Після Евакуації зі Слов’янська Ніка з колегами відкрили шелтер, який пропрацював пів року.
Для неї та колег Франківськ видався комфортним містом, острівком Донеччини є близько 30 друзів та колег, які зараз перебувають в місті.
Люди у Слов’янську не готувались до можливої війни
“КОЛИ МИ 14 ЛЮТОГО ПІШЛИ КУПИТИ ВСЕ НЕОБХІДНЕ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ – РЕЧІ ПЕРШОЇ НЕОБХІДНОСТІ, ТРИВОЖНУ ВАЛІЗКУ, КОНСЕРВИ, ТО НА НАС ВСІ ДИВИЛИСЬ І НЕ РОЗУМІЛИ ЩО МИ РОБИМО, ДЛЯ ЧОГО МИ КУПУЄМО 30 БАНОК ТУШОНКИ І МІВІНУ.
ЄДИНА ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ ЦЕ ТЕ, ЩО ЛЮДИ ПРИНОСИЛИ РЕЧІ В УКРИТТЯ, ХОЧА СИТУАЦІЯ З УКРИТТЯМИ У СЛОВ’ЯНСЬКУ, У ФРАНКІВСЬКУ ТА Й У БІЛЬШОСТІ УКРАЇНСЬКИХ МІСТ – ДУЖЕ СХОЖА”, – ДІЛИТЬСЯ НІКА.
Впродовж 9 років Слов’янськ жив звичним для українців життя, найближча окупована територія була приблизно за 50-60км. У 2015 році Слов’янськ був містом, куди приїжджали переселенці з окупованих Донецька, Горлівки, та інших міст.
Ніка навчалась у Донецькому університеті і проживала у Донецьку.
“ДЕСЬ У 2012-14 РОЦІ ДОНЕЦЬК, МАБУТЬ, БУВ НАЙКРАЩИМ МІСТОМ УКРАЇНИ. ВІН БУВ БІЛЬШЕ РОЗВИНЕНИЙ НІЖ КИЇВ, І ТЕ ЩО З НИМ ЗРОБИЛИ ЗА 10 РОКІВ ОКУПАЦІЇ ЦЕ СТРАШНО. СУДЯЧИ ЗІ ЗОБРАЖЕНЬ, ЯКІ МОЖНА ЗНАЙТИ В ІНТЕРНЕТІ. ТАМ ЧАС ЗАСТИГ, ВСЕ ТАК ЯК БУЛО У 2012 РОЦІ, АЛЕ ДУЖЕ ЗАНЕДБАНЕ, ЗАКИНУТЕ ПИЛЮКОЮ І БРУДОМ ВІД ОКУПАЦІЇ”
Настрої місцевих мешканців після початку війни у 2014 році
“ПІСЛЯ ДЕОКУПАЦІЇ ДЕЯКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ У 2015 РОЦІ ЛЮДИ ЗІ СЛОВ’ЯНСЬКА, БАХМУТА ТА СУСІДНІХ МІСТЕЧОК СТАЛИ БІЛЬШЕ ПРОУКРАЇНСЬКИМИ. НЕ ВСІ, АЛЕ БІЛЬШІСТЬ. ПЕРЕХІД БУВ ПОСТУПОВИМИ. В ТОЙ ПЕРІОД НА УКРАЇНСЬКІЙ ЧАСТИНІ СХОДУ КРАЇНИ РОЗВИВАЛОСЬ ВОЛОНТЕРСТВО, МИСТЕЦЬКІ ПРОУКРАЇНСЬКІ РУХИ”, – РОЗПОВІДАЄ НІКА.
Через те, що люди не пам’ятали, що в нас є окуповані території і не зважали на це стало великою проблемою зараз.
“НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ І ЗАРАЗ Є ПРОУКРАЇНСЬКІ ЛЮДИ, АЛЕ ЧИМ БІЛЬШЕ ЧАСУ МИНАЄ, ТИМ ГІРШЕ І ЛЮДЯМ, І ТЕРИТОРІЯМ”, – КАЖЕ НІКА.
Франківськ далеко від сходу
“ФРАНКІВСЬК НАСПРАВДІ ДОСИТЬ КОМФОРТНЕ МІСТО. ЗВІСНО, Є ТАКІ ПОДРАЗНИКИ ЯК ЗАТОРИ, БАГАТО ТРАНСПОРТУ, АЛЕ Є І ВЕЛОДОРІЖКИ, КАЖУТЬ ЩО ЗРУЧНО ЇЗДИТИ ВЕЛОСИПЕДОМ. АЛЕ ВСЕ ЗНАХОДИТЬСЯ ДОСИТЬ БЛИЗЬКО”
У Слов’янську Ніка жила у приватному секторі, де можна і велосипедом всюди дістатись, і машиною по полю проїхати, а зараз – майже в центрі міста і це зовсім інша атмосфера.
“МІЙ ОСОБИСТИЙ ПЛЮС І МІНУС ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА – ТЕ ЩО ВІН ДАЛЕКО ВІД СХОДУ. ЗАРАЗ ТУДИ ПОВЕРТАЄТЬСЯ БАГАТО ЛЮДЕЙ, КОЛЕГ, ДРУЗІВ, ЗНАЙОМИХ І ЇХАТИ ТУДИ СКЛАДНО І ДОВГО, І ДАЛЕКО”.
Мовне питання
Схід України, за різними стереотипами, вважають російськомовним, але наша співрозмовниця розповіла, що насправді це не зовсім так.
Ніка навчалась на спеціальності «українська філологія» у Донецькому національному університеті, ще до окупації Донецька.
“ЩЕ У 2012 РОЦІ, КОЛИ МИ НА ПЕРЕРВАХ В УНІВЕРСИТЕТІ ПЕРЕШІПТУВАЛИСЬ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ, ВИКЛАДАЧІ НАМ КАЗАЛИ ЩО «ВИ НЕ МАЄТЕ ПРАВА У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ, КОЛИ ВЧИТЕСЬ НА УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОЛОГІЇ РОЗМОВЛЯТИ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ». ЦЕ РЕАЛЬНІСТЬ, ПРО ЯКУ НІХТО НЕ ЗНАЄ”, – РОЗПОВІДАЄ НІКА.
Звісно, російська мова була і в університеті, і в місті, але українське мовне середовище у Слов’янську також було і є.
“З ПОЧАТКУ ВТОРГНЕННЯ У 14-15 РОКАХ МИ ПОЧАЛИ ВОЛОНТЕРИТИ, І ВСЕ МОЄ ОТОЧЕННЯ, ДРУЗІ РОЗМОВЛЯЛИ УКРАЇНСЬКОЮ. ТАК, БУЛИ І ТІ, ХТО ПЕРЕХОДИВ, БУВ ПРИСУТНІЙ І НАШ СЛОБОЖАНСЬКИЙ СУРЖИК”.
У Франківську Ніка займалась ораторською майстерністю, бо, каже, що в її діяльності гарна мова – це важливо. Раніше її робота була пов’язана з журналістикою, з підкастами.
“ПИТАННЯ МОВИ ДУЖЕ СКЛАДНЕ. ЛЮДИ, ЯКІ ЇДУТЬ ЗІ СХОДУ – ВОНИ ВИЇЖДЖАЮТЬ З-ПІД ОБСТРІЛІВ. МОЖЛИВО ВОНИ ВТРАТИЛИ ЖИТЛО ЧИ РІДНИХ І ХЕЙТИТИ ЇХ ЧЕРЕЗ МОВУ НЕ ТОЛЕРАНТНО”, – ЗАЗНАЧАЄ НІКА.
Тік-ток: як франківці реагують на відео про «будні переселенки у Франківську»
Відео Ніки у соцмережі Тік-ток про те, що її здивувало у Івано-Франківську зібрало 1,5 млн переглядів. У коментарях дехто писав, що теж перебрався до Івано-Франківська, місцеві спростовували інформацію про затори, та кілька вихідних на свята.
“ПІД МОЇМ ВІДЕО Є БАГАТО КОМЕНТАРІВ. Є ЛЮДИ ЯКІ НА МЕНЕ ПІДПИСАЛИСЬ САМЕ ПІСЛЯ ТОГО ВІДЕО І ПИШУТЬ ЩО ВІДЕО СПОДОБАЛОСЬ ТИМ, ЩО Я ГОВОРЮ ПРО ЯКІСЬ БУДЕННІ ПРОБЛЕМИ, ПОГЛЯД ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ, ПРО ЯКІ МАЛО ХТО ГОВОРИТЬ”,- КАЖЕ СПІВРОЗМОВНИЦЯ.
Люди хочуть говорити. Ніка розповідає, що у переселенців є проблеми, але якщо вони почнуть говорити про них, то у відповідь отримають осуд місцевих.
“ПРОБЛЕМИ Є НА РІЗНИХ РІВНЯХ: ЛЮДИ, МІСЬКА ВЛАДА”
Через свої відео Ніка організовує зустрічі, бранчі в Івано-Франківську, мовляв, хоче допомогти переселенцям знайти нове оточення, друзів.
“У ЦЬОМУ Я БАЧУ КОРИСТЬ ВІД СВОГО БЛОГУ. КОЛИ МЕНІ ПІД ВІДЕО ПИШУТЬ: “ЇДЬ ДОДОМУ” – МЕНЕ ЦЕ ДИВУЄ, БО Я МАЮ КУДИ ПОЇХАТИ, АЛЕ ТІ ХТО КОМЕНТУЮТЬ ПРО ЦЕ НЕ ЗНАЮТЬ. ЦЕ НЕПРАВИЛЬНО. А ЯКЩО Б Я БУЛА З МАРІУПОЛЯ ЧИ СТАРОБІЛЬСЬКА (ЗАРАЗ ОКУПОВАНИЙ)?”
У рідному Слов’янську Ніка хотіла вести блог, а вдалось реалізувати це аж у Івано-Франківську.
Каже, що тут їй комфортно ходити по вулиці і знімати відео. Щодо можливості залишитись жити в Івано-Франківську, то дівчина ще не визначилася, де житиме після війни. Але вважає, що у Франківську є всі можливості для життя і розвитку.