Юлія Яковчук з сім’єю переїхали в Івано-Франківськ після повномасштабного вторгнення росіян з Херсонської області, з Нової Каховки. Тиждень перебували в окупації, згодом (7 березня 2022 року) виїхали.
Спочатку попрямували в місто Береслав, а вже потім – у Франківськ, пише СТИК з посиланням на FrankoNews.
“МИ НЕ МОГЛИ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ЦЕ ВІЙНА. ВСІ КАЗАЛИ: ГОЛОВНЕ – ПЕРЕЇХАТИ ГЕС. ВИЇЖДЖАЛИ СІМ’ЯМИ РАЗОМ З МОЛОДШОЮ СЕСТРОЮ. ЇЇ ДВОМ ДОНЕЧКАМ НА ТОЙ ЧАС БУЛО 6 РОКІВ І 7 МІСЯЦІВ. У БЕРЕСЛАВІ ЗУПИНИЛИСЬ У БАТЬКІВ ЧОЛОВІКА СЕСТРИ – У НИХ ТАМ СВІЙ БУДИНОК. ДУМАЛИ, ТАК БУДЕ КРАЩЕ, АЛЕ КРАЩЕ НЕ СТАЛО..ХОВАЛИСЯ КІЛЬКА ДНІВ ВІД ОБСТРІЛІВ У ПІДВАЛІ З ДІТЬМИ. БУЛО ДУЖЕ ВАЖКО, ТОМУ ВИРІШИЛИ ЇХАТИ ДАЛІ. СЕСТРА З СІМ’ЄЮ ВИЇХАЛА ЗА КОРДОН. МИ Ж З ЧОЛОВІКОМ ТА СИНОМ – В ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. ТУТ МАЄМО ДУЖЕ ХОРОШИХ РОДИЧІВ, ЯКІ СТАЛИ НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВОЮ ПІДТРИМКОЮ, ПРИХИСТИЛИ В СЕБЕ”, – РОЗПОВІДАЄ ЖІНКА.
За кордон сім’я Яковчуків не виїжджала, оскільки планували і надалі розвивати родинний рибний бізнес у рідному місті, і все ж надіялись, що “все через якийсь місяць закінчиться”. На той час в окупації залишались батько і бабуся пані Юлії.
“БАБУСЯ, ЯКУ ВЖЕ ВЛІТКУ ВИВОЗИЛИ ЧЕРЕЗ ВОРОЖІ БЛОКПОСТИ, І ДОСІ ЖИВЕ ТУТ В РОДИЧІВ. БАТЬКО Ж ЗАЛИШИВСЯ ТАМ, У НОВІЙ КАХОВЦІ, ОСКІЛЬКИ НЕЗАДОВГО ДО ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ ВТРАТИВ ВСІ ДОКУМЕНТИ – СТАВ НЕВИЇЗНИЙ. НА ХЕРСОНЩИНІ ПІСЛЯ ПІДРИВУ ГЕС ЛЮДЯМ, ЯКІ ТАМ ЗАЛИШАЮТЬСЯ, НАРАЗІ ВАЖЧЕ СТАЛО ВИЖИВАТИ, ВСІ ПРОДУКТИ ТА ЛІКИ ЗАВОЗЯТЬ З КРИМУ”
За словами жінки, одразу оформились як ВПО і деякий час отримували продуктові набори. Допомагали та підтримують частково фінансово й надалі друзі та родина. Але найважче адаптуватись до нових умов було психологічно. Однак сім’я, котра звикла працювати і впевнено планувати своє майбутнє, не могла дозволити собі “опустити руки”.
“ПІВ РОКУ, ЯК ВИЇХАЛИ З ОКУПАЦІЇ, Я ВЗАГАЛІ НЕ ХОТІЛА НІ З КИМ РОЗМОВЛЯТИ, ЖИТТЯ ЗА ОДНУ НІЧ ПОМІНЯЛОСЬ. І НАВІТЬ ТОЙ БУДИНОК У БЕРЕСЛАВІ, В КОТРОМУ МИ ХОВАЛИСЬ, ЗАРАЗ ЗРУЙНОВАНО. АЛЕ НЕОБХІДНО ЖИТИ ДАЛІ. СИН ВСТУПИВ ДО ХЕРСОНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, ЯКИЙ ПЕРЕЇХАВ ДО ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА. ЙОМУ ТУТ ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ”, – ДОДАЄ ЮЛІЯ
Згодом за оголошенням знайшла роботу в рибному магазині. Оскільки з рибою “знайома” практично все життя – робота підійшла. Пропрацювала тут до шести місяців.
“БАТЬКО БУВ РИБАЛКОЮ. МИ ДІТЬМИ ЗАВЖДИ ДОПОМАГАЛИ ЙОМУ. І ВЖЕ В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ МАЛИ СВІЙ БІЗНЕС – ТОРГУВАЛИ ЖИВОЮ РИБОЮ.
ВСЕ, ЩО МОГЛИ ВЗЯТИ З МИНУЛОГО СПОКІЙНОГО ЖИТТЯ – ЦЕ АВТОМОБІЛЬ. ПРОДАВШИ ЙОГО, РИЗИКНУЛИ ВІДКРИТИ МАГАЗИН “РИБНИЙ СВІТ”. СПОЧАТКУ В МІКРОРАЙОНІ ПАСІЧНА (ЩЕ 1 БЕРЕЗНЯ), І ЗАРАЗ ДРУГИЙ – НА МАЙЗЛЯХ.
У ПАСІЧНІЙ ВЖЕ ДОБРЕ ЗАРЕКОМЕНДУВАЛИСЬ, МАЄМО ПОСТІЙНИХ ПОКУПЦІВ, БО ЗНАЮТЬ, ЩО ЗАВЖДИ СВІЖІ ПРОДУКТИ.
ХОЧА У ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ГАРНОЇ РИБИ ДУЖЕ МАЛО, АЛЕ В МОРОЖЕНОМУ І КОПЧЕНОМУ ВИГЛЯДІ Є ХОРОШІ ПОСТАЧАННЯ ЗІ ЛЬВОВА. ТУДИ, В СВОЮ ЧЕРГУ, ІМПОРТУЮТЬ З НОРВЕГІЇ. МЕНШІ ЗАМОВЛЕННЯ РОБИМО У ФРАНКІВСЬКУ, ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ, ЧЕРНІВЦЯХ”, – ДІЛИТЬСЯ ЖІНКА
Найбільш затратним під час відкриття бізнесу для сім’ї Юлії було придбати обладнання для магазинів, оскільки починали все самотужки за кошти, вторговані за автомобіль.
