Франківець Юрій Гапончук воював проти російських військ із 2015 року, а з початком повномасштабної війни командував ротою оперативного призначення 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України. Після важкого поранення та ампутації стопи він повернувся до рідного міста, де працює радником міського голови з питань доступності та активно займається адаптивним спортом.
Бойовий шлях і досвід командира
У серпні 2015 року Юрій Гапончук уклав контракт із 50 полком імені полковника Семена Височана. Спершу він служив у добровольчому підрозділі при полку, після підготовки вирушив на перші завдання в район Попасної. Згодом у полку сформували роту оперативного призначення, командиром якої став молодший лейтенант Гапончук.
«Я керував ротою три роки, і з початком повномасштабної війни залишився з нею на передовій», — розповідає він.
Напередодні вторгнення Юрій був певен, що напад Росії неминучий, і наказав офіцерам підготувати тривожні валізи. Через два тижні після початку війни його підрозділ відправили на завдання в район Мар’їнки, де бійці утримували позиції до травня 2022 року.
«Ми ефективно відбивали атаки противника. Я організував ротацію та забезпечення позицій — хлопці знали, що після тижня на передовій повернуться, щоб відпочити і знову стати до бою. Це була перевірка трирічної підготовки особового складу», — каже Гапончук.
Під час виконання бойового завдання у Луганській області, поблизу Кремінної, Юрій підірвався на міні в Серебрянському лісі. Після поранення він лікувався та проходив реабілітацію в Івано-Франківську.
Спорт як відновлення і місія
До війни Юрій не займався спортом професійно, але після поранення долучився до адаптивних змагань. У 2024 році він став капітаном збірної України на United States Air Force Trials у Лас-Вегасі.
Українська команда завоювала рекордні 76 медалей, з яких три — особисті нагороди Юрія: два «золота» у волейболі сидячи та стрільбі з лука і «бронза» з веслування на тренажері.
«Ми не ставили за мету здобути якомога більше медалей. Найважливіше — нагадати світу про Україну та нашу боротьбу», — наголошує він.
Щоб підтримувати ветеранів, Юрій створив громадську організацію «Полюби долю», яка розвиватиме адаптивні види спорту на Прикарпатті. Першими напрямками стануть волейбол сидячи та стрільба з лука, а в майбутньому — тренажерний зал і настільний теніс.
Доступність міста
Після демобілізації у 2023 році Юрій став радником міського голови з питань доступності. Він аналізує стан міської інфраструктури, визначає, де потрібні пониження бордюрів та зручні маршрути для маломобільних громадян.
«Наші міста будувалися без урахування потреб людей з інвалідністю. Тепер потрібно змінювати підхід і поступово робити їх комфортними для всіх», — зазначає він.
Зараз Юрій працює над створенням інтерактивної карти доступних маршрутів, яку планують перетворити на мобільний застосунок.
Підтримка фронту
Попри роботу та громадську діяльність, Гапончук продовжує допомагати побратимам. Наразі він збирає кошти на два багі для виконання бойових завдань, підкреслюючи, що така техніка є мобільною, маневровою та непомітною на передовій.
Матеріал опубліковано в рамках проекту “Журналістика в умовах війни: точність, етика, співпраця”, що впроваджується ГО “Івано-Франківський прес-клуб реформ” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні