Хто такі ВПО
Відповідно до Керівних принципів ООН з питань внутрішнього переміщення, ВПО — це люди, змушені залишити свої домівки через збройний конфлікт, насильство, порушення прав людини, стихійні чи техногенні лиха, але які не перетинали міжнародний кордон. В Україні їхні права закріплені в статті 1 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Як медіа висвітлюють тему ВПО
Аналіз 231 матеріалу (грудень 2022 — січень 2023) показав, що понад половина публікацій мають практичну користь для переселенців — містять оголошення, анонси, адреси допомоги чи контакти фахівців. Найчастіше у громадах писали про:
- 26,4 % — події у тилових містах (евакуація, прийом переселенців, інформування про потреби ВПО);
- 13,4 % — місцеве врядування (бюджетні проєкти на підтримку ВПО);
- 11,7 % — національна політика (рішення влади щодо соцдопомоги);
- 9,1 % — культура, освіта, наука (події для інтеграції переселенців);
- 8,2 % — волонтерські ініціативи та гуманітарна допомога.
Темам економіки, здоров’я, спорту, ситуації на фронті чи криміналу, пов’язаного з війною, приділяли значно менше уваги.
62,8 % матеріалів зосереджені виключно на ВПО, майже не згадуючи інші групи населення. При цьому лише 18,6 % публікацій містять особисті історії переселенців, решта — це офіційні повідомлення, передруки або новини-оголошення.
Типові стереотипи в матеріалах
Дослідження виявило кілька стійких упереджень:
- Образ жертви — подача ВПО як безпорадних і знедолених;
- Гендерний дисбаланс — історії здебільшого про жінок із дітьми, а чоловіки часто згадуються у негативному контексті (наприклад, ухилення від служби);
- Географічне іншування — акцент на походженні як на проблемному чиннику, навіть без згадки про статус ВПО;
- Приховані звинувачення — матеріали, які можуть створювати хибне уявлення, що переселенці причетні до початку війни чи загострення криміногенної ситуації.
Як говорити з ВПО: психологічні рекомендації
Діана Савенко нагадує: у переселенців часто порушене базове відчуття безпеки, вони можуть перебувати у стані постійного стресу, особливо за умов «невизначеної втрати» (зниклі безвісти, полонені).
Поради для інтерв’ю:
- надсилайте запитання заздалегідь, щоб дати час підготуватися;
- починайте і завершуйте розмову на позитивній ноті, складні теми ставте посередині;
- обов’язково просіть дозвіл на фото- чи відеозйомку;
- уникайте жалості, оціночних суджень і фраз «Я розумію»;
- не називайте загиблих «трупами», а постраждалих — «жертвами»;
- використовуйте техніку «5-4-3-2-1» для заземлення співрозмовника.
Чек-лист журналіста для роботи з темою ВПО
- Чітко розрізняйте терміни «біженці» та «ВПО».
- Пишіть історії від імені переселенців, беріть їхні коментарі.
- Розширюйте тематику — не лише про труднощі, а й про позитивний досвід інтеграції.
- Репрезентуйте чоловіків-ВПО у матеріалах.
- Уникайте мови іншування та порівнянь з місцевими мешканцями.
- Пам’ятайте, що злочини — це відповідальність конкретних осіб, а не всієї групи.
- Не акцентуйте на географічному походженні, якщо воно не має значення для сюжету.
- Модеруйте коментарі з мовою ворожнечі у соцмережах.
- Обережно добирайте фотоконтент, особливо за участю дітей.
Матеріал опубліковано в рамках проекту “Журналістика в умовах війни: точність, етика, співпраця”, що впроваджується ГО “Івано-Франківський прес-клуб реформ” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні