Богдан Романюк — актор за фахом і військовий за покликанням. Він служить у 1030-му окремому зенітному ракетному дивізіоні «Аквіла», підрозділі протиповітряної оборони 3-го армійського корпусу. На війні має позивний «Актор». До війська пішов добровільно і підписав контракт. У підрозділі виконує завдання на Харківському напрямку.
Рішення піти до війська
До повномасштабного вторгнення Богдан працював актором Франківського драмтеатру. Після початку повномасштабної агресії він вирішив, що його місце — у війську. Він також закликає людей готуватися до викликів і проходити базову військову та медичну підготовку для дій у критичних ситуаціях. Водночас Романюк підкреслює, що рішення приходить індивідуально і в різний час для кожного. У розмові він наголошував на особистій відповідальності у виборі.
“У кожної людини настає момент, коли вона повинна прийняти рішення. Це може бути 2022 рік, 2023-й, 2024-й чи навіть зараз. Але кожен свідомий українець має розуміти: рано чи пізно цей час настане”, — каже військовий.
Адаптація з цивільного життя до фронту
Перехід від сценічної роботи до бойової служби Романюк називає складним. Ще вчора людина жила мирним життям, а вже сьогодні тримає зброю і виконує бойові завдання. Акторський досвід, за його словами, допомагає працювати з емоціями та підтримувати побратимів. Він зазначає, що вміє створювати атмосферу навіть у напружених обставинах. Підтримка морального стану товаришів для нього є однією з важливих складових служби.
“Адаптація цивільної людини до війська дуже складна. Ще вчора ти був у мирному житті, а завтра вже тримаєш у руках зброю. Те, що я працював на сцені, допомагає мені підтримувати хлопців. Я намагаюся піднімати їм настрій”, — розповідає Богдан.
Поєднання служби і театру
Навіть під час служби Романюк не відмовився від театральної діяльності. Коли має відпустку, він повертається до виступів і проводить благодійні вистави. Кошти від таких заходів направляє на потреби свого підрозділу. Така активність поєднує його професійні навички з практичною допомогою військовим. Це дає можливість підтримати підрозділ і водночас зберегти зв’язок із культурною спільнотою його рідного міста.
Участь у зйомках і навчання інших акторів
Романюк також брав участь у зйомках фільму, де зіграв роль російського військового. Він зазначає, що передати образ ворога було нелегко через емоційне навантаження ролі. Для відтворення поведінки він спирався на зустрічі з полоненими і власні спостереження. Поєднання фронтового досвіду і акторської практики він вважає корисним для створення правдоподібних образів на екрані. Одночасно такий досвід допоміг йому в роботі з колегами під час зйомок.
“Роль для мене була надзвичайно цікава, оскільки передати ось цю ворожнечу, ненависть насправді не так просто. Але в мене були зустрічі із полоненими, я подивився, хто вони, як поводяться і старався це передати”, — каже військовий.
Під час робочих процесів на знімальному майданчику Романюк допомагав іншим акторам з практичними навичками. Він показував, як тримати зброю, як одягати бронежилет і як користуватися спорядженням. Такі інструкції були важливими для точності зображення військової дійсності. Водночас це зменшувало ризик травм і помилок під час зйомок. Обмін досвідом відбувався безоціночно і професійно.
“З усіх акторів ніхто не мав військового досвіду, не знали, як тримати зброю. Я показував, як правильно поставити палець, як одягнути броню, де зачепити спорядження, як накладати турнікет. Це такі речі, які для військового звичні, а для цивільних акторів – зовсім нові”, — розповідає Богдан.
Роль мистецтва під час війни
Романюк оцінює роль мистецтва в умовах війни як підтримуючу, але відокремлює її від бойових дій. Він вважає, що мистецтво може допомагати армії різними способами. Це організація зборів, виступів, робота з ветеранами і просвітницькі заходи. Виступи митців на передовій дають військовим коротку паузу від бойових буднів. Така робота має конкретну соціальну функцію і зберігає зв’язок між тилом і фронтом.
“Фронт – це там, де відбуваються бойові дії. Але митці можуть допомагати армії: організовувати збори, підтримувати військових, проводити заходи, працювати з ветеранами”, — зазначає він.
Плани на післяпереможний період
Після перемоги Романюк планує повернутися до акторської професії. Він також має ідею створити театр ветеранів, де могли б грати як професійні актори, так і ті, хто завжди мріяв про сцену. Такий проєкт, на його думку, поєднав би реабілітацію з творчістю. Він вважає, що участь ветеранів у мистецьких ініціативах може стати корисною суспільною практикою. Наразі головна роль Богдана — захист України.
“Ми говорили між собою, що можна було б створити театр ветеранів. Там могли б грати не лише професійні актори, а й ті, хто завжди мріяв про сцену”, — каже він.