У Міжнародний день театру IF DRACO у Івано‑Франківську презентував постановку «Пам’ять води», яка розповідає про повернення трьох сестер у спільний будинок на узбережжі.
Про виставу та сюжет
Постановка «Пам’ять води» побудована на однойменній п’єсі Шейли Стівенсон і вперше демонструється в Україні саме в Івано‑Франківську. Сюжет зосереджений на трьох сестрах, що повертаються до покинутого будинку після смерті матері. У виставі показані різні версії минулого, які протиставляються одна одній і породжують конфлікти між героями.
Роботу над виставою розпочали на початку року, аби завершити репетиційний процес до Всесвітнього дня театру. Постановка має психологічний характер і зосереджується на внутрішніх переживаннях персонажів, їхніх взаєминах і впливі сімейних травм. В сценічному рішенні поєднали драматичну інтенсивність із елементами комедії, що формує тон спектаклю.
“Коли я вперше прочитав цю п’єсу, то я одразу зрозумів, що її треба ставити. Це одвічна проблема – проблема відношення дітей і батьків. Проблема ще глибшого характеру, я би сказав, матері зі своїми доньками. Тому що все дуже непросто. Коли мама померла, то зустрічаються її три доньки і починають, грубо кажучи, ділити все, що відбувалося. Тепер, що відбувається, і взагалі, що буде далі”, — сказав директор-художній керівник театру Тарас Бенюк.
Акторські ролі та творчі підходи
У виставі задіяні актори, які взяли на себе складні психологічні образи. Одна з ключових ролей — Катрін, молода жінка з нестабільною поведінкою, яку виконує Ірина Деблюк. Акторка відзначає емоційну й психологічну складність персонажа та інтенсивність сценічної роботи над ним.
Інші ролі також спираються на глибоке опрацювання внутрішніх мотивацій героїв і взаємин між ними. У режисерському підході зроблено акцент на деталях сімейної динаміки, відтворенні конфліктів та наслідків нерозв’язаних травм. Сценографія і робота художників спрямовані на створення атмосфери узбережжя і покинутого дому, що підкреслює емоційний фон вистави.
“Вона на максимум віддає той ресурс, який є в ній, але натомість отримує зворотне. Ця вистава покаже до яких неприємних наслідків, дій доходить людина під впливом таких моментів як: вирости в психологічно нездоровій сім’ї, де відсутні здорові стосунки, де відсутні такі моменти, як чути одне одного, домовлятися, говорити, спілкуватися. І також такі моменти, як невміння любити, невміння проявляти свою любов, елементарно говорити близьким людям – я тебе люблю. Це глобальна проблема. І у кожного з нас є оцей свій момент. І люди матимуть можливість під час перегляду вистави відловити цей момент і, якщо вистачить сили волі, його вирішити”, — написала акторка Ірина Деблюк.
Позиція інших учасників постановки
Акторка Юлія Пушкар у своїх коментарях підкреслила, що одним із коренів конфліктів у виставі є гордість. Вона зазначає, що образ покійної матері у п’єсі має власну правду та травму, яка передається іншим персонажам. Таке прочитання підкреслює поступове виявлення причин сімейних проблем у ході сюжету.
“Мій персонаж – це якраз ця покійна мама, яка і є коренем всіх проблем, які відбуваються у цій виставі. Але у неї своя правда. Вона травмована і травмує інших.Так, це, на жаль, такий природний процес. І взагалі, у виставі ми будемо бачити дуже багато результативних проблем.У виставі ми будемо бачити залежності, любов яку батьки не додали і наслідок. А також наслідки нездорової любові. І будемо в результаті цього бачити жорстку зневагу до батьків. Через непрощення,яким людина просто себе руйнує”, — ділиться акторка Юлія Пушкар.
Про театр та організацію
Івано‑Франківський театр драми і комедії IF DRACO функціонує як комунальний заклад. Директорка департаменту культури міської ради наголосила на важливості командної роботи під час створення спектаклю та на тривалому процесі становлення театру. Вона відзначила внесок різних фахівців у створення вистави, зокрема режисерів, художників і технічного персоналу.
“Цей театр починав фактично з нуля — з ініціативи, емоцій і ентузіазму. Було важко, але команда вистояла, працює і розвивається. Адже театр — це не лише актори. Це велика команда: режисери, художники, костюмери, технічні працівники, адміністрація. Це спільна робота, яка створює продукт, після якого глядач виходить із залу з емоцією, яка ще довго не відпускає. Якщо після вистави людина задумалась, відчула щось важливе — значить, ця праця була недаремною. Тож бажаю нашим театралам успіхів, натхнення і найголовніше — миру в Україні”, — сказала Надія Загурська.
Дати показів і завершальні зауваги
Режисер Тарас Бенюк запросив мешканців міста та гостей на прем’єрні покази вистави. Він охарактеризував театр як форму психотерапії, що моделює пережите й можливі майбутні події. Вистава буде показана на призначені дати, зазначені організаторами, у приміщенні театру.
“Мені здається, що б не сталося, то театр — це така психотерапія, яка моделює те, що з нами було, те, що є, і те, що з нами може трапитись. Тому я запрошую всіх мешканців Івано‑Франківська та гостей міста до нас на прем’єру, яка відбудеться 27-28 березня, і 3 квітня”, — підсумував Тарас Бенюк.
Вистава розрахована на глядачів, які цікавляться психологічними драмами та сімейними сюжетами. Вона пропонує роздуми про наслідки невирішених конфліктів і механізми їхнього відтворення в житті наступних поколінь. Покази відбудуться у визначені дні, а глядачі зможуть оцінити роботу акторів та творчу інтерпретацію п’єси.