Під час церемонії "Спортивне сузір’я України-2012", яке організувала Державна служба молоді та спорту,Роман Гонтюк поділився враження від року, що минає.
Роман Гонтюк- прапороносець збірної України в Лондоні, а нині кандидат на головного тренера збірної України з дзюдо. Молодий спортсмен не мало добився, проте ставить перед собою ще більші завдання.
– Яким для вас став 2012 рік?
– 2012 був для мене одночасно важким і вдалим, тому що вдалося провести ряд турнірів, потрапити на мої заповітні треті олімпійські ігри, і я за це радий і щасливий. Звичайно, хотілося б ще втілити в життя мою мрію і завоювати золоту нагороду, але, на жаль, не вдалося. В першу чергу через те, що не вдалося відновитися після важкої підготовки, боротьби за ліцензію, але я гордий за те, що я проніс прапор нашої держави – гідно і красиво.
– Що відчували, коли йшли з прапором по Олімпійському стадіону?
– Враження передати важко. Якщо ти дійсно патріот, коли несеш прапор, коли за тобою йде вся родина олімпійців нашої країни ти розумієш, яка це відповідальна місія. Потрібно зробити це гідно, щоб не дай Бог не спіткнутися, це повинно виглядати красиво і думаю, що це у нас вийшло.
– Як виникла ідея вийти в образі козака?
– Це батько Василя Ломаченка, можна сказати, змусив одягнути шапку. Сказав, що так треба. Але ми всі козаки, всі хлопці козацького роду, потрібно бути патріотами нашої держави. Приємно мені, що боксери на сьогоднішній день показали всім командам, як треба налаштовуватися, щоб досягати успіху.
– Які плани на 2013 рік?
– Я подав свою кандидатуру на головного тренера, для того, щоб передати свій досвід молодому поколінню. Буде відбуватися засідання, і на ньому будуть прийматися рішення. Хотілося б передати свої знання та вміння в 2013 році.
– Де плануєте зустрічати Новий рік?
– Буду зустрічати з коханою дружиною і зі своїми двома синами у своїй маленькій однокімнатній квартирі. Є мрія, розширити свою квартиру на трикімнатну, але в даний час ми боремося за це питання.
– Що б ви побажали уболівальникам?
– Хочеться побажати всім уболівальникам спорту, які переживали за нас, палкого кохання, божевільного здоров’я, щоб все у них виходило, і звичайно, щоб вони досягали свої цілі і мрії збувалися.