Воскресіння Ісуса Христа відбулося дуже рано в неділю третього дня по його смерті. Звідси існує в Церкві дуже давній звичай закінчення пасхального посту в суботу вночі й початок торжественних воскресних богослужень опівночі, або зараз по опівночі чи на світанку.
Вони розпочинаються обходом довкола церкви, який пригадує нам ходу жінок-мироносиць в неділю рано до Господнього гробу. По обході, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воскресна утреня. Саме тут перший раз чуємо радісний тропар Пасхи: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував». При співі тропаря священик хрестом відчиняє двері церкви на знак того, що Христова смерть відчинила нам двері до неба. Великоднім привітом «Христос воскрес!» привітав ангел жінок-мироносиць при Господньому гробі. Сьогодні цим привітом ми ділимося з ближніми великодньою радістю і визнаємо нашу віру в Христове й наше воскресіння.
В далекому минулому, оскільки тоді по всіх Церквах не було єдиної практики святкування цього дня, Вселенський Собор 6-ий (691 р.) постановив наступне правило: «Вірні, що проводять дні спасенних страстей у пості, молитві і скрусі серця, мають залишати піст посеред ночі по Великій Суботі, тому що божественні євангелисти Матей і Лука, перший словами «після вечора суботи» (28, 1), а другий словами «рано-вранці» (24, 1) вказують на глибоку ніч» (Прав. 89). Цей же Собор у справі святкування Світлого Тижня вирішив: «Від святого дня Воскресіння Христа нашого Бога до нової неділі (себто до Томиної неділі) вірні повинні через цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псалмах і співах і піснях духовних, радіти й торжествувати в Христі, уважно слухати читання св. Письма та брати участь у св. Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося. Тому в цих днях не можна влаштовувати ні кінських перегонів, ані інших публічних видовищ» (Прав. 66).
Роман ІВАСІВ.