Є така традиція – давати новій владі сто днів, по закінченні яких оцінювати її роботу. Щоправда, ця практика радше застосовується до офіційних осіб. Хоча наразі на газетний «килим» викликали представника іншої, якщо згадати Конституцію, справжньої влади, якою основний закон держави проголосив народ. Безперечно, що депутат обласної ради від партії «Свобода», активний учасник Революції гідності, один з керівників Координаційної ради громадських організацій Івано-Франківської області Віктор Неміш є одним з її носів. Ото днів сто тому, може трошки більше, він в інтерв’ю нашій газеті оптимістично говорив про люстрацію, роль вже згаданої Координаційної ради в кадровій політиці, конкретних реформах, які мали б відбутися в короткім часі у владних структурах та економіці області. Та наразі в облдержадміністрації бачимо, при чому, на керівних посадах ті самі обличчя, що були й при Вишиванюку та Чуднову. Останній, до речі, оклигавши від переляку, тепер совається Івано-Франківськом як ні в чому не бувало. А чого дивуватися, коли нинішній голова ОДА підвищує в посаді конкретного регіонала, про що вже повідомляли деякі місцеві засоби інформації. Або візьмемо історію з призначенням керівництва обласної міліції. Скільки було галасу, пікетувань тощо, але в кінцевому рахунку Аваков зробив як сі йому захотіло. І подібних випадків можна наводити і наводити. По суті, нові керманичі, хоча й прийшли до влади завдяки пролитій на Майдані людській крові, але подібно до своїх «папєрєдніків» усунули народ від можливості впливати життєво важливі, в даному випадку для області питання. І нібито вже не має на це ради, не дивлячись на існування Координаційної ради…
Третій Майдан цілком можливий
– Зараз вже стало зрозуміло, що нова влада тісно співпрацює зі старою – погоджується Віктор Неміш.
– Згадаймо попереднє інтерв’ю, в якому ти передбачав подібний розвиток подій, прогнозуючи в такому разі можливість третього Майдану. Та зараз він начебто не на часі, бо йде війна і вона, як не парадоксально, рятує нинішню владу від народу.
– Я й надалі не виключаю, що третій Майдан буде, при чому, більш жорсткий. Бо коли люди, котрі зараз віддають свої життя на фронті повернуться і побачать, що змін практично не відбувається, конкретно запитають владу – за що ми воювали, проливали кров, заради чого гинули наші побратими.
– До речі, нещодавно розмовляв з одним бійцем батальйону «Айдар», між іншим, донеччанином, який після поранення лікувався у нас, то почув практично подібні слова. Вони там на передовій навіть більш гостро відчувають ситуацію, ніж ми. Власне, чимало наших втрат пов’язані зі зрадами, а вони, у свою чергу, мають місце тому, що й надалі як в штабах, у владних структурах сидять старі кадри. Де та люстрація, про яку стільки говорили після перемоги Майдану? Не раз доводилося чути, що, мовляв, зараз не до неї, бо війна.
– Процес люстрації, по суті, заблоковано, в тому числі й тими людьми, котрі вже є новою владою. Проте партія «Свобода» принципово виступає за необхідність її проведення. В першу чергу, щоби очистити наш парламент і владні структури від комуністів та регіоналів. Зрештою, ми прийшли до висновку, що міняти треба усе – від зверху до низу. Але водночас постає інше питання – ким замінити старі кадри. Щоби не було так, як на початку 1990-х років минулого століття, коли на зміну комуністам прийшли так звані демократи, головною метою яких виявилося особисте збагачення. Отож ми, зокрема, «Свобода» використовуємо цей час на підготовку нових кадрів. Ресурс для цього є, говорю в тому числі, й про тих молодих людей, котрі зараз на фронті. Повернувшись, саме вони мають скласти кістяк нової влади. Тому не потрібно полишати надії, а працювати, пристосовуючись під нові реалії. Саме так переформатовує свою роботу наша Координаційна рада, котра вже стала радою голів громадських організацій. І я б не став так скептично оцінювати нашу роботу, як це прозвучало у вашому запитанні. Так, багато чого нам зробити не вдалося. Скажімо, нещодавно під час приїзду до Івано-Франківська я спілкувався з заступником міністра внутрішніх справ України паном Величком. Ми говорили про тих людей, зокрема, в міліцейському відомстві, котрі, може й добрі фахівці, але скомпрометували себе співпрацею з колишньою владою, переслідуванням майданівців тощо. В ідеалі такі особи мали б бути звільненні з органів. І це стосується не тільки міліції, але й СБУ, прокуратури, вже не кажучи про суддів. Та, враховуючи кризу кадрів, вони продовжують працювати. Десь мусимо погодитися з цим, але з умовою, щоби такі «діячі» не мали кар’єрного зросту. На жаль, і ця вимога не дотримується. Візьмемо хоча б заступника начальника штабу АТО генерала Назаркіна, який свого часу, намагаючись врятувати Януковича вимагав силового розгону Майдану, а його рідний брат не тільки служить в російській армії, але, за деякою інформацією, бере активну участь у війні на боці ворога.
Що стосується нашої Координаційної ради, то, зрозумійте, не все залежить від нас. Якщо на рівні Києва не проводяться відповідних реформ, то самотужки в Івано-Франківську їх провести дуже тяжко. Проте, нам багато чого вдалося зробити. Наприклад, за рекомендацією саме Координаційної ради став радником начальника обласного управління СБУ Василь Івасик, полковник Ярослав Манжелей, котрого ми пропонували на очільника прикарпатської міліції наразі є заступником начальника УМВС в області, керівником міліції громадської безпеки. По суті, в кожній структурі працюють люди від нас.
– В попередньому інтерв’ю ти багато приділив уваги ситуації в лісовому господарстві. Можна багато говорити, наскільки для нас важлива ця галузь, яку розкрадають направо і наліво. То ж чи щось вдалося змінити?
– Знову ж таки, зазначу, що її реформування ще не відбулося. Тим не менше все ж дещо змогли зробити. Зокрема, ми там створили наглядову раду і вже відбувається поступова заміна керівників лісгоспів – Кутського та Вигодського. Відбувається процедура обговорення керівників ще деяких лісгоспів. А загалом, зазначу, що наразі ситуація в лісовому господарстві починає дещо змінюватися на краще. Зокрема, збільшився експорт саме переробленої деревини, а не сировини. В кожному лісгоспі зросли зарплати працівників. Зазначу, подібні наглядові ради створенні й при інших відомствах. Це саме одним з елементів переформовування діяльності нашої Координаційної влади, про яку вже згадував. Адже ми не є якимось офіційним органом, рішення якого б мали виконуватися без обговорень. З іншого боку, поки що Україна й надалі залишається в павутинні корупційних схем, які влаштовують й нинішню владу. Тому ми постворювали подібні наглядові ради і в інших відомствах. Адже керівника не так просто звільнити. Вони то тікають у відпустку, то на лікарняний… Власне, наші наглядові ради й створені, щоби контролювати їх діяльність, збираючи відповідну інформацію, яку в разі певних порушень можна передати у відповідні органи. Бо на цьому наша компетенція закінчується. Бо, якщо б в змінах були зацікавлені й інші урядовці та партії, крім «Свободи», можливо, ми б вже їх відчули більш конкретно.
Брехня причина бід
– Перейдемо дещо на особисті речі. Знову маємо черговий, на жаль, дуже гучний скандал зі нашим 5-м батальйоном. Знаю, шо ти безпосередньо причетний до багатьох подій навколо нього…
– Ну, не тільки, я. Річ у тім, що навколо 5-го батальйону дуже багато брехні, з якої все й почалося. Зокрема, що хлопці виконуватимуть свої завдання в області…
– Заперечу, бо коли ще оранізовувалася рада оборони області і йшлося про створення батальйону територіальної оборони. То військовий комісар області Ігор Павлюк одразу сказав, що в разі бойових дій підрозділ переходить в підпорядкування Генштабу і може бути направлений на передову.
– Більше про це не згадували. Ще раз повторю, хлопцям обіцяли, що вони служитимуть на теренах нашої області. Це їм говорили навіть тоді, коли ми вже мали достовірну інформацію. Про їх відправлення в зону АТО. Тому й поїхали у місце дислокації батальйону з перевіркою. Що ми виявили, вже відомо. Неякісну амуніцію, відсутність відповідного озброєння, бойового вишколу і таке інше. По суті, це було гарматне м’ясо. І, на жаль, так воно сталося в подальшому, хоча 5-ій батальйон формувався під пильним оком громадськості. По суті, він профінансований виключно за кошти громади. В не тільки він. Як на мене, 80 відсотків допомоги по Україні, яка йде на війну, це людські гроші. Коли на одній з недавніх сесій обласної ради я хотів, щоби стосовно фінансування батальйону було заслухано керівництво ОДА, то її голова Андрій Троценко не прийшов, а виступ його заступника Слободяна зірвали. А я хотів констатувати тільки одне єдине – питання армії на даний момент в Івано-Франківській області фінансується виключно громадою області. Ті 6 мільйонів гривень, які були зібрані – гроші людей. 1 мільйон 700 тисяч гривень, котрі були на рахунку Ради оборони області, знову ж таки, людські гроші. І громада має право вимагати звіт за кожну копієчку. Бо нема чого тим, хто париться на допомозі армії, чіпати на груди медалі. Зокрема, з пафосом говорити про життя людей, в даному разі, наших бійців, водночас заглядаючи в кишеню їхнім родинам.
– Можливо, наступні вибори до Верховної Ради дещо змінять ситуацію. Хоча я не дуже опитимістично дивлюся на ці речі. Скажімо, недавні довибори до ВР по Івано-Франківському округу показали, що і у нас спрацьовує синдром Черновецького. Той, як відомо, купував київських бабусь гречкою, а наш Олександр Шевченко прославився вивозом місцевих ветеранів на свій Буковель. Щоправда, останнім часом виявилося, що він крім того ще й великий поціновував християнських цінностей. Тоді коли представник від «Свободи», яка винесли найбільший тягар Майдану і реально його життя навіть Івано-Франківську в той момент було в небезпеці, отримав лише третє місце. Чи наразі не повториться ситуація, коли знову в нашому парламенті опиняться ті ж самі регіонали і пристосуванці. Адже вони почали активно змінювати колір шкіри. Скажімо, створили якусь партію розвитку України. Назва, до речі, дотепна. Бо, перебуваючи свого часу в «регіонах», кажучи кримінальним сленгом, добряче «розвели» на гроші нашу країну, і мають намір в подальшому це продовжити.
– Люди, як правило голосують за те, що їм подобається. Чому голосували за Порошенка – бо хотіли спокою. Чому голосували за Ляшка, бо він говорить те, що люди хочуть почути. Чому не голосували за «Свободу», бо Олег Тягнибок на той момент, мабуть, не дуже підходив людям своєю риторикою. Адже він казав, що потрібно вже тоді було вводити в країні військовий стан, Переконаний, що це була дуже правильна думка, яка наразі ще більш актуальна. «Свобода», зокрема, Олег Тягнибок говорив, що потрібно комуністів та регіоналів виганяти зі всіх посад. Але на той момент люди хотіли щось інше. Того самого миру, спокою і змін, які, як з’ясувалося, в устах певних осіб були ні чим іншим, як звичним популізмом. Адже після виборів президента Порошенка продовжилося АТО, не був оголошений військовий стан, було перемир’я, котре для нас обернулося великими і даремними втратами. Той самий Ляшко, котрий й зараз є одним з самих популістських політиків «показав» себе в бою, здавши два батальйони… Проблема наступних виборів й полягає в тому, щоби люди нарешті перестали слухати і голосувати за тих, хто їм подобається, а почали реально оцінювати ситуацію. Бо, на жаль, виборчий закон не змінився і знову вовки понадягають овечі шкіри. І проблема не тільки в тому, що колишні регіонали та їх прихильники поміняли назву партії. Вони вже навіть в пропрезидентську партію «Солідарність» пролізли. Зрештою, принаймні, на рівні області ми цьому дамо раду. Хочу нагадати, що в попередньому інтерв’ю, казав, що жителі Прикарпаття, принаймні, повинні знати тих осіб, які, будучи в обласній раді підтримували позицію Януковича. Ми вже підготували відповідні списки і чекаємо слушної нагоди, щоби їх оприлюднити. Адже ті особи наразі причаїлися, намагаються не світитися.
– Коли вже закінчиться цей маразм? Конкретно бачимо тих зрадників, а покарати їх не можемо. Щиро кажучи, українці в цій державі надалі залишаються ледь не людьми другого ґатунку. В інтернеті навіть такий з’явився месидж, що називати українців титульною нацією, образа для інших народностей, які мешкають на нашій землі. Та це загально. А конкретно, поведінка так званих переселенців з Донеччини, котрі себе тут так позиціонують, що недалеко від серйозного конфлікту. Ходять здорові бугаї і вимагають, щоби їх годували, бо, мовляв, вони колись годували Україну. І це, зазначу, в бандерівській області, якою лякають на сході. І таке враження, що крім «Свободи» немає іншої партії, яка нас може захистити.
Нічого не змінилося
– Давайте, почнемо з останнього. «Свобода» націоналістична партія, яка відстоює інтереси українців. Тільки наш українській націоналізм передбачає захист української нації, її мови, право на самовизначення. Звучить начебто смішно, адже ми живемо в Україні, але такі реалії. Та на відміну від російського шовінізму ми ж не заперечуємо право інших народів, котрі живуть на нашій території на самовизначення. Хіба у нас на Західній Україні не розмовляють російською… Скільки вже можна розігрувати цю карту? Хоча, дійсно, серед тих переселенців, котрі, опинилися в Яремчанській зоні, є певні особи, котрі поводять себе негативно, провокують на якісь конфлікти тощо. І тут ми маємо право прискіпливо поставитися до них, зокрема і в тому питанні, що стосується мобілізації.
– Але не так давно міністр оборони зазначив, що під третю хвилю мобілізації вихідці з Донеччини та Луганщини не потрапляють. Мовляв, до армії братимуть лише добровольців.
– Це неправильно. Та, зазначу, що чимало з тих людей, котрі до нас переїхали, зокрема, зі Слов’янська, дійсно, записалися добровольцями. Говорю, зокрема, про 4-й полк Національної гвардії, котрий незабаром піде на схід. Там десь відсотків 30 саме бійці з тих регіонів.
– Так може це українці?
– В паспортах у нас немає національної приналежності. Та ті хлопці вважають себе українцями, хоча й розмовляють російською. Вони вдячні, що ми тут прийняли їхні сім’ї. Переконавшись, що тут родини в безпеці, йдуть до армії, щоби захищати там на сході свої домівки. Що стосується інших осіб, то, створюємо волонтерські організації, котрі їх будуть виявляти і проводити відповідну роботу.
– Зрештою, повернемося до питань «Свободи». Ця партія й на нинішній день не в ласці у тепер вже нової влади. Потужно розпускають різні негативні чутки про ї представників. Скажімо, про одного з керівників місцевої «Свободи», при чому, посилаючись на джерела в службі безпеці, розповідають начебто він за гроші, котрі люди здавали на Майдан, купив собі джип, а дружині дві шуби. Про тебе також розпускають різні чутки. Згадати хоча б випадок з підпалом твої машини. Що написала одному з журналістів керівник прес-служби УСБУ… Мовляв, це через гроші. А загалом висловлюють такі претензії, що де «свободівці» на фронті, чому, вони не воюють і таке інше.
– Та, бо як вже казав, практично нічого не змінилося. Стосовно керівника прес-служби УСБУ, то і я, й інші люди приходили на прийом до голови управління Найдича відносно її позиції. Показували конкретні докази, та поки що результату не має. Що ж, ми цього не забудемо.
Стосовно загалом «Сводоби», то ми це теж відчуваємо. Є чимало бажаючих відправити українських націоналістів на фронт. А наших хлопців так і так чимало. Хоча хотів би згадати, яку роль відіграла «Свобода» в Революції гідності. Ми себе ніколи не висовували на перший план, але, по суті, ми були в авангарді цих подій. Я пам’ятаю дні, коли на Майдані будо до 5 тисяч людей, більше половини з яких становили «свободівці». І коли 17 лютого народ пішов на штурм Верховної Ради, то, знову ж такі, повели їх туди мої однопартійці. Згадаймо, скільки наших представників в «Небесній сотні». І нині ці хлопці знову на передовій. Днями був поранений в зоні АТО «свободівець» з нашої області. Якщо брати «Свободу» загалом, то вже відправлено на фронт батальйон «Січ», сформований саме нашою партією. Ми постійно надаємо допомогу для тих, хто іде на схід. Дзвонять ледь не щодня, при чому, не питають, чи є гроші, а одразу кажуть, скільки потрібно. Не для публікації назву суму, скільки особисто я та мої друзі видали на АТО.
Тільки для нас наразі головне не посади, а перемога. Хай на війні піаряться інші, якщо вважають це справедливим. А ми будемо все робити, щоби наша держава зажила гідно і хай нам в цьому допоможе БОГ.