лени ради обласного громадського об’єднання підприємців і промисловців «Ділові люди Прикарпаття» на останньому в 2012 році засіданні наприкінці грудня розглянули питання підтримки власного товаровиробника. Основний акцент вони зробили на необхідності активніше захищати власне місцевих виробників, ухваливши низку рішень. Зокрема, пропонувати облдержадміністрації й обласній раді розробити і ухвалити на сесії окрему обласну програму підтримки товаровиробників Івано-Франківщини та підготувати звернення ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» до Кабінету Міністрів України про відновлення кредитної лінії з відшкодування відсотків сільгоспвиробникам за кредитами, взятими в комерційних банках на придбання сучасного устаткування для створення нових виробництв і робочих місць.
Рада обласного об’єднання підприємців і промисловців також підтримала звернення працівників Надвірнянського управління бурових робіт до місцевих і центральних органів влади з приводу скорочення штатів підприємства та звільнення з 1 січня 2013 року 57 трудівників підприємства й ухвалила рішення звернутися за роз’ясненнями причин цього до керівництва НАК «Нафтогаз України».
Ні у нас, ні в сусідів
На початку засідання члени ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» заслухали інформацію директора департаменту економіки облдержадміністрації Володимира Поповича, який ознайомив їх з підготовленим в ОДА і поданим до обласної ради проектом заходів, спрямованих на розвиток внутрішньої торгівлі області на 2013 рік та підтримку власного товаровиробника.
В. Попович акцентував на тому, що водночас із проектом заходів до обласної ради подано також і проект «Регіональної цільової програми з питань захисту прав споживачів», бо окремі напрями роботи, за його словами, тут тісно переплітаються. Те, як вони працюватимуть, образно кажучи, в одній упряжці, директор департаменту економіки ОДА пояснив на прикладі аналізу одного із важливих сегментів ринку — забезпечення прикарпатців хлібом і хлібобулочними виробами.
— Всі ми розуміємо, що скільки б торгових точок додатково не відкривали, кількість спожитого хліба від цього не зросте. Завжди буде баланс. Але коли аналізуємо обсяги випікання і реалізації, то не дораховуємося третини хліба, — наголосив В. Попович. — Частково це можна пояснити тим, що разди, передусім у наших гірських районах, закуповують на зиму по кілька мішків борошна й раздині печуть хліб удома. Допускаю ще один варіант — частину продукції вивозимо для реалізації в сусідні області. Зі Снятина везуть у Чернівці. А з Чернівців — до Снятинаѕ Але постає запитання: а де решта хліба? А решта — це «тінь». Хліб є, але він не облікований. Бо самі розуміємо, що таке завезти з іншої області до нас для продажу хліб: водій привіз, з лотка віддав, гроші забрав… і офіційно виробництва немає ні у наших сусідів, ні у нас. Тому й стоїть ще завдання провести моніторинг. Ми не проти того, щоб виробники високоякісної продукції з інших регіонів завозили свої товари на Прикарпаття. Бо як буде конкуренція, то і наші місцеві підприємства «підтягнуться» й стануть виготовляти і продавати справді доброякісну продукцію. Люди, підкреслю: наші люди, від цього тільки виграють. Але конкуренція має бути чесною і всі операції повинні проводитися або за перерахунком, або через касовий апарат. А не як нині, коли готівка частково рухається просто так…
Лише після цього слово для доповіді взяв член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Геннадій Говорков, який відразу ж наголосив, що оцінки ситуації, на його переконання, мали б бути жорсткішими, а дії органів влади — значно рішучішими.
— У жовтні 2011 року ми вже порушували проблему підтримки власного товаровиробника. Наголошую: саме місцевого товаровиробника. Чому? Бо нині вже й уряд, й, акцентую, Президент наголошують на необхідності вжити невідкладних заходів для того, аби створити сприятливі умови для розвитку вітчизняного виробництва та насичення внутрішнього ринку власними товарами, щоб більше виробляти і експортувати продукції вітчизняного виробництва, ніж закуповувати чужоїѕ А що на місцевому рівні? Якщо пригадуєте, то ми розробили і запропонували цілу програму заходів, які, як сподівалися, мали б знайти відображення у програмі соціально-економічного розвитку краю. На превеликий жаль, ми не були почуті обласною радою. Хоча голова облради попередньо і повідомив, що це питання слухатиметься на сесії у четвертому кварталі (у 2011 р. — Авт.). Але чому цього не сталося, не знаю, — підкреслив Г. Говорков. — Але якщо зауважимо, то у торговельній мережі івано-Франківщини сьогодні, на жаль, до 90 відсотків — це завізна продукція. Ковбасу, наприклад, до нас привозять аж із Севастополя.
Г. Говорков акцентував і на тому, що область за два останні десятиріччя втратила цілу низку провідних підприємств. Зокрема калуські «Оріану» і «Карпатнафтобурмашремонт», «Коломиясільмаш» і Коломийську гардинну фабрику, Бовшівський цукровий завод. Нині йде війна за контроль над уже єдиним в Україні заводом з випуску пресів — ВАТ «Пресмаш». Якщо цим підприємствам, на переконання Г. Говоркова, «допомогли» закритися сили, які перебувають за кордонами держави й які не зацікавлені у тому, щоб Україна зберегла промисловий і науково-технічний потенціал, який отримала у спадок від СРСР, то знищенню низки інших підприємств, передусім переробної промисловості, «посприяли» наші найближчі більш підприємливі сусіди. «Нині у нас, на жаль, немає жодного сучасного виробничого комплексу, який би забезпечував жителів області повним асортиментом молочної продукції — йогуртами, кисломолочними виробами, твердими сирами та ін.», — зазначив він.
Розрахувати, аби… десятку додати
Свої думки в обговоренні доповіді висловили майже всі члени ради. Але в цій публікації зупинимося на окремих, найболючіших для підприємців краю проблемах.
— Як голова ради підприємців м. Івано-Франківська я вже рік, а можливо, й півтора намагаюся привернути увагу до необхідності розв’язати дуже просте питання, що в компетенції Міністерства соціальної політики України. Нині, коли приватний підприємець хоче підвищити зарплату найманим працівникам на десять, сто чи більше гривень, то він, згідно із договором з центром зайнятості, зобов’язаний їх спочатку звільнити, виплатити «розрахункові», а тоді заново прийняти на роботу вже з новою зарплатою, — зазначив у виступі член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Петро Строїч. — Це нонсенс, бо коли йдеться про юридичну особу — підприємство чи установу, — то її керівник людей не звільняє, а лише затверджує новий штатний розклад з вищими посадовими окладами. З цією ситуацією у нас в івано-Франківську стикаються 12 або й 13 тисяч підприємців. Я особисто про цю проблему говорив уже багато разів. Порушував її і на засіданні обласної організації Українського союзу промисловців і підприємців, яку очолює Олександр Долішній (член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України — Авт.). Але ніхто не реагує.
Ситуація парадоксальна. З одного боку, великою проблемою для івано-Франківщини є те, що роботодавці масово платять найманим працівникам мінімальну зарплату. Її, до речі, усвідомлює і намагається долати виконавча влада краю, насамперед облдержадміністрація. Але кому вигідно, аби ця очевидна помилка «висіла» не виправленою, — не відомо. — і друге питання. Сьогодні ми говоримо про підтримку місцевого товаровиробника. Прекрасно. Але товаровиробники кажуть: не підтримуйте нас, бо ми без вас не впадемо. Лише не заважайте. Не створюйте нових проблем. А дивіться, як вони створюються. Буквально вчора довідуюся про те, що виробникам, які займаються виготовленням м’ясо-ковбасних виробів, рибної продукції з Києва довели тарифи за проведення аналізів якості їхніх товарів фахівцями ветслужби, яку тепер об’єднали із санепідемстанціями, — їх вартість збільшили в рази, — продовжив П. Строїч. — Підприємець, який працює в цій сфері, стверджує, «відтепер мені за місяць треба буде платити за ці аналізи 18 тис. грн. Не знаю, як це зможу робити». Ми ведемо мову про підтримку, а тут все просто трощать.
Голова ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Василь Гродюк акцентував особливу увагу на так і не розв’язаних проблемах державної підтримки сільських товаровиробників.
— Ми вже порушували питання про виплату дотацій селянам і фермерам, які вирощують худобу, здають молоко. Але коли я побував минулої неділі на Косівщині, то люди знову запитували про дотації. Я їх перепитую: чи були в районному управлінні агропромислового розвитку і що там сказали? Господар, який утримує худобу, відповідає: «Сказали, що гроші є, але видавати їх не будуть. Бо розпорядження нема», — зазначив В. Гродюк. — Віктор Кухарчук, член ради нашого об’єднання, те саме розповідає. Він вирішив закупити обладнання для вирощування молодняку індиків. Бо в Україні їх не розводять, молодняк завозять з-за кордону. Але потрібен кредит. «Беру кредит, — розповідає він. — Але під скільки відсотків? Під 30, бо дешевше ніхто не дає. і є закон України, згідно з яким держава відшкодовує відсотки за придбання нового обладнання виробникам сільськогосподарської продукції. Вже списав кипу паперу, але ще жодної гривні відшкодування не отримав».
Другим важливим моментом у справі підтримки власне місцевих товаровиробників, на переконання голови ради ГО «Ділові люди Прикарпаття», є їх захист від напливу з інших регіонів держави на внутрішній ринок краю тих товарів, якими вони самі повністю забезпечують місцевих споживачів.
— Буквально минулої неділі на стоянку, що біля сирзаводу в Коломиї, заїжджає 20-тонна фура з Волині з оселедцями, — продовжив свою розповідь В. Гродюк. — Підходжу до водія і запитую, чи є в нього сертифікат на товар. А він відповідає, що рибу привіз на замовлення. і справді, майже тут же буси підприємців вишикувалися в чергу. Побачивши знайомого, який торгує в місті на ринку, запитую: «А ти гарантуєш, що оселедці якісні?». Він щиро зізнається, що ні, але додає, що якраз перед святами великий попит на рибуѕ В той час, як є наші місцеві бази, які реалізують цю ж продукцію, якість якої підтверджена сертифікатами. Але в нас чомусь йде нелегальне завезення хліба, м’яса і риби, м’ясних виробів.
Низку конкретних пропозицій щодо проекту заходів, презентованих на засіданні В. Поповичем, вніс член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Володимир Тихонський.
— У пункті 2.2.1, де йдеться про сприяння місцевим товаровиробникам, записане завдання збільшити реалізацію товарів місцевого виробництва через регіональні торгові мережі. Але сьогодні, наскільки розумію, є торгова мережа наших підприємців — це ринки, магазини й інші заклади, а є, так би мовити, глобальні мережі, які представляють «Метро», «Епіцентр», інші супермаркети. і ось у їхні торгові зали ввійти зі своїми товарами місцевим товаровиробникам надзвичайно важко. У багатьох з них навіть немає продукції, виробленої на Прикарпатті, — зауважив він. — Тому, думаю, надалі, коли плануватиметься будівництво таких об’єктів і місцева влада виділятиме землю під них, вона мала б дбати і про те, щоб їх власники брали на себе і певні зобов’язання стосовно місцевих виробників та реалізації їхніх товарів у цих мережах.
Коментар голови ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Василя ГРОДЮКА:
— Я переконаний, що влада — облдержадміністрація та обласна рада й органи місцевого самоврядування можуть допомогти підприємцям і підприємствам Прикарпаття у багатьох питаннях. Найперше — це кредитування і надання певних пільг у сфері кредитування. У нас є регіональний фонд підтримки підприємництва в області, керівник якого Євген Микитюк також брав участь у засіданні ради. У фонді закладено певні кошти, що надають у вигляді кредитів. Не скажу, що під малі відсотки, але й не непомірно високі — це 15 відсотків річних. Тоді як комерційні банки дають позики під 25-30 відсотків. Щоправда, наразі фонд спроможний позичати щонайбільше 200 тис. грн. Однак для підприємців, які тільки-но починають і хочуть організувати якесь нове виробництво, створити робочі місця, й цього може бути достатньо.
Але це лише один із аспектів. Бо якщо порівняти і взяти, наприклад, Німеччину, Францію або Словаччину, то що ми бачимо? Чому в них бізнес розвивається? Бо держава дає певні пільги. На перші п’ять років — пільги з оподаткування. Органи місцевого самоврядування безплатно оформляють оренду приміщення, земельної ділянки. Єдине завдання, яке ставлять перед власником нового бізнесу, — створювати робочі місця і платити працівникам зарплату, не нижчу за середню по країні. Тут нам би варто було б повчитися і так само надавати комплекс преференцій підприємцям на обласному рівні. Особливу увагу і державна влада, й органи місцевого самоврядування мали б приділити підтримці селян — фермерів, одноосібників та колективних господарств, які займаються вирощуванням рослинницької і тваринницької продукції.