Торік припинила своє існування структура, котра відома у народі під назвою «паспортний стіл». Натомість з 1 січня постала Державна міграційна служба. Її Івано-Франківське обласне управління очолює Сергій Саїв, якому довелося зняти погони полковника і з працівника органів внутрішніх органів перетворитися на державного службовця. Отож, для чого було робити таку реорганізацію, чим займатиметься Державна міграційна служба, в подальшому будемо називати її скорочено – ДМС, а також про біометричні паспорти, видача яких може розпочатися вже у березні, розмовляємо з Сергієм Степановичем.
– Однією з вимог Європейського Союзу було створення окремого підрозділу, який би займався документуванням громадян України як внутрішніми, так і паспортами для виїзду за кодон. Іншими словами, щоби ця структура не була у системі МВС, як вона функціонувала раніше. Відтак з 1 серпня минулого року частково, а з 1 січня цього року повністю розпочала свою діяльність така служба як ДМС. Ми є самостійна окрема державна організація з вертикальним підпорядкуванням. Маємо в Києві Голову служби. Тут в області в нашій структурі є вже бухгалтерія та відділ кадрів, чого не було, коли перебували в системі органів внутрішніх справ. Тоді, якщо пам’ятаєте, це був один з підрозділів управління УМВС в області, який називався ВГІРФО. Зауважу, що з 29 грудня нам передані вузли ДІС (Державної інформаційної системи), на яких друкуються паспорти, ото ж ми вже повністю готові до роботи.
– Сергію Степановичу, одним з напрямків діяльності колишнього ВГІРФО була й боротьба з нелегальною міграцією. Тепер, коли ви вийшли з системи правоохоронних органів, чи це не ускладнить роботу у цьому напрямку.
– Проблеми з нелегальною міграцією є і, думаю, будуть в подальшому. Для нашої області це актуальне питання, адже маємо понад півтори тисячі іноземних студентів, переважно зі Сходу та Африки. Звісно, вони тут перебувають на легальних засадах. Але не раз траплялося, що термін навчання закінчився, а студент не поспішає повертатися додому, автоматично переходячи в розряд нелегальних мігрантів. Торік, наприклад, ми видворили з області, відповідно, й з України, 104 такі особи.
Щодо ж питання боротьби з нелегальною міграцією, то, міркую, вона покращиться. Адже у зв’язку з внесенням змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення вже державні службовці, мається на увазі, наші працівники уповноважені виявляти таких порушників, складати адміністративні протоколи і супроводжувати справу аж до видворення такої особи за межі держави. Йдеться, зокрема, про ст. 222 зі значком 2 адміністративного кодексу. А зміни до статей 203 – 206 цього ж Кодексу вже дозволяють вже мені як керівникові служби, самому приймати рішення по цих адміністративних справах, в тому числі, й коли йдеться про видворення цих осіб з нашої держави. Раніше це була прерогатива суду. Тепер, як бачите, процедура спрощена. І вже не буде витрачатися зайвий час на, як у нас кажуть, судову тяганину, бо наші суди й так завантажені різними справами, відповідно, й не витрачатимуться гроші на утримання такої особи, поки її не відправлять додому.
Тепер ще один нюанс. У зв’язку зі, нову ж таки, створенням нашої служби, підрозділи міграційного контролю, які раніше були в системі МВС, скорочені. І ті посади мають перейти до нас. Наскільки мені відомо, вже до кінця січня може бути прийнята відповідна постанова Кабінету міністрів України.
Додам, що до нас перейшли деякі функції, які раніше виконували ЖЕО. Знаєте, що у Івано-Франківську ці структури ліквідовані. Йдеться, зокрема, про паспортисток і таке інше…
– Але найперше завдання Вашої служби саме забезпечення наших громадян паспортами. Зараз багато розмов про так звані біометричні паспорти. Що вони собою уявляють?
– З 6 грудня набув чинності Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України та посвідчують особу або її спеціальний статус». Саме ним й передбачене введення біометричних паспортів. Наразі готують нормативні акти, розробляється відповідний механізм і думаю, що з березня ми почнемо їх видавати. Техніку, програмне забезпечення для цього ми вже маємо. Але, зауважу, що ми говоримо саме про паспорти для виїзду за кордон. Питання з внутрішніми ще у процесі розробки.
Зазначу, що введення біометричних паспортів – також вимога Європейського Союзу. Вони будуть двох видів – внутрішній і паспорт для виїзду за кордон. Внутрішній представляє собою пластикову картку, куди вноситиметься назва держави, назва документа, ім’я особи, стать, громадянство, номер запису в реєстрі, тобто, де людина зареєстрована, номер документа та дата закінчення його терміну дії. Якщо ці паспорти, які є нині, так би мовити, безстрокові, то нові, за попередніми даними, будуть дійсні 10 років, потім їх доведеться міняти. Але все це буде робитися безплатно. І ще таке нововведення – на відміну від старого взірця посвідчення особи, пластикові видаватимуться не з 16 років, як зараз, а з моменту народження. До речі, у нього за письмовим клопотанням можуть також вноситися дані про батьків або опікунів. Зрозуміло, що там також буде фотографія власника документа та його підпис. В дитячих паспортах підпис, очевидно, ставитимуть батьки.
Що стосується паспорту для виїзду за кордон, то там буде електронний носій інформації. Якої саме – уточнюється. Але точно можна сказати, що там будуть відбитки двох великих пальців особи. Ну і на відміну від внутрішнього, він буде платний. Скільки саме потрібно буде заплатити за нього, ще визначається.
– Сергію Степановичу, є особи, котрих ці біометричні паспорти, можна сказати й так – лякають. Мовляв, це все від лукавого. Зрештою, так само було, коли почали вводити ідентифікаційні коди.
–Документи старого, точніше сказати, нині діючого зразка також залишаються у силі. Більш того, в першу чергу видаватимемо біометричні паспорти тим, хто вперше отримує це посвідчення особи, і людям, котрі з певних причин втратили чи загубили старі паспорти. Але, так само, все залежатиме від бажання людини, якого саме взірця паспорт отримати.
Дійсно, з ідентифікаційними кодами також була проблема. Дехто відмовлявся від з них з релігійних міркувань. І держава пішла у цьому питанні на зустріч громадянам. Хто не бажав їх отримувати, тих не примушували. Зазначу навіть таке – у закордонних паспортах мав бути вказаний ідентифікаційний код, але якщо особа приходила з відповідною довідкою, що вона відмовилася від нього, це не ставало їй на заваді для отримання документа.
– Що нам дає введення біометричних паспортів?
– Ще раз нагадаю, це вимога Європейського Союзу. І, міркую, з введенням цих документів в’їзд до країн ЄС буде спрощений. Для жителів Прикарпаття, міркую, це позитивний момент. Адже ми п’ята область в Україні по видачі закордонних паспортів. І ця тенденція з кожним роком зростає. Якщо, скажімо, у 2011 році ми видали 43 тисячі закордонних паспортів, то у минулому ця цифра сягнула вже 45 тисяч. По суті, кожен третій житель виїжджає за кордон. На роботу, на навчання чи на відпочинок…
По-друге. Біометричний паспорт – це безпека держави. За відбитками пальців легше визначити, чи особа, котра в’їжджає до нас, не розшукується за скоєння злочину в якійсь з країн, чи не є членом терористичного угрупування. А це зараз світова проблема. І, навпаки, особі, яка з якихось причин хоче зникнути з України, буде важче це зробити.
Що стосується внутрішнього питання, то завдяки новим паспортам, відповідно, і Єдиному державному демографічному реєстру, про який ми також згадували, можна буде якийсь порядок навести у державі. Зараз як? Особа виписалася з колишнього місця проживання і її практично не можуть знайти. А за нею тягнеться чималий хвіст з комунальних боргів, чи намагається уникнути виконання якогось судового рішення… З новою системою це буде зробити тяжче, бо лише людина народилася інформація заноситься у відповідну, так би мовити, ячею. До речі, у багатьох країнах давно діє і такий реєстр і біометрічні паспорти, жодних проблем ніхто у цьому не бачить, лише у нас вишуковують якісь підводні течії.
– А де ще діють такі паспорти?
– У 90 країнах світу. Зокрема, у Європі, США, Канаді, Сінгапурі, Новій Зеландії, Японії, Об’єднаних еміратах тощо. І ще 43 країни готові перейти на них. Між іншим, вони і у нас могли давно бути. Ще на початку 1990-років минулого сторіччя у Радянському Союзу проводився на базі тоді ще Молдавії експеримент щодо їх введення. Він був розрахований до 1992 року. Та Союз розвалився, отож і експеримент не довели до кінця. Але у Молдові паспорти у вигляді пластикової картки вже діють ще з того часу.
– Є також чимало побоювань, що ота інформація, котра міститься у базі даних для виготовлення нових паспортів, може потрапити у чужі руки.
– Дійсно, такі розмови мають місце, але, запевнюю, усі вони безпідставні. Почну з того, що Головний обчислювальний центр, куди стікається уся інформація, колись перебував у системі МВС, тепер належатиме нашій службі. А ми, повторюся, є державною структурою. І хоча зняли погони, проте давали підписку про нерозголошення персональних даних і таке інше. Ми ж за це несемо кримінальну відповідальність. Отой завод, що у Бортничах, де друкують бланки паспортів, деяких інших документів, які посвідчують особу, до речі їх там виготовляють не тільки для України, але й Ізраїлю та Інтерполу, не володіє інформацією. Точніше, вона там не зберігається. Роздрукували і все.
Запевняю, що й ми не займаємося якимось обміном інформацією, зокрема, з приватними структурами. Тим більше, щоби це було по телефону, чи у порядку певної дружньої послуги. Є визначене коло структур, які мають право на офіційний запит стосовно тієї чи іншої особи виключно в письмовому порядку і обов’язково з вказанням причини. Скажімо, в разі порушення кримінальної справи тощо. Без неї відповідь не даємо. Отож, громадянам нема чого турбуватися за конфеденційність інформації відносно них.