Робота і навчання, здавалося б, — речі несумісні. Адже за всіма загальноприйнятими правилами спочатку потрібно отримати диплом, а тоді вже влаштовуватися на роботу. Проте все більше нинішніх студентів уже навіть з першого курсу спростовують це правило. Хтось шукає тимчасовий заробіток, а хтось будь-яку працю лише на студентський період, інший — стабільну високооплачувану роботу за спеціальністю, яку тільки здобуває. І що найголовніше: таки знаходять те, що шукають…
«Балакуча» статистика
За даними Державного інституту сімейної та молодіжної політики, нинішні студенти починають працювати вже з першого курсу, а от десять років тому масові підробітки починалися лише з третього курсу. Дійсність така, що кожен третій першокурсник уже працює чи мав досвід працевлаштування. Найчастіше вони поширюють рекламні матеріали або листівки, працюють кур’єрами, аніматорами, вантажниками, промоутерами в крамницях. Крім того, студентів активно вербують професійні організатори мітингів та інших масових акцій. Для більшості студентів не має значення, що саме робити заради прибутку, адже такий підробіток дозволяє швидко заробити сотню або й кілька сотень гривень. Та все ж є серед студентів й такі, яким не цікаві і тимчасові підробітки, і студентські будні, для них важливою є їхня майбутня кар’єра, тому вони намагаються починати її якнайшвидше. А є й такі, яким будь-яка робота під час студентського періоду не цікава. Мовляв, ще встигну напрацюватися, а от відчути всі радості безтурботних студентських буднів — уже ні.
Експерименти пошуку
Для експерименту вирішила й собі спробувати знайти тимчасову роботу, яку легко можна було б суміщати з навчанням у вищому навчальному закладі. Отже, в «рурлі» набрала: «Робота для студентів. івано-Франківськ». Мій запит назбирав 414 000 результатів. Перший результат — спільнота в соціальній мережі під назвою «Робота для студентів. івано-Франківськ». Тут знаходжу найрізноманітніші варіанти заробітку: робота «таємним покупцем», продавцем у магазині, кур’єром, агентом, розповсюджувачем листівок, промоутером тютюнової компанії тощо. Тобто заробити кількасот гривень для поліпшення свого студентського бюджету, придбання бажаної покупки чи для веселого дозвілля — цілком реально, якщо ти можеш забути про своє самолюбство та дозволити собі постояти кілька годин на вулиці, роздаючи листівки чи розважаючи перехожих у костюмі мультиплікаційного чи казкового персонажа… Зрозуміло, що це все тимчасова і не престижна робота. Знайти високооплачувану, престижну роботу, та ще й за спеціальністю — важко не лише студентам, а й випускникам ВНЗ чи навіть людям, які мають певний досвід. Проте щасливчиків вистачає.
Три дні — на одній каві
Про студентів недарма кажуть, що це унікальні та універсальні люди, які встигають практично все — вчитися, розважатися і навіть працювати.
В іТ-компанії «SoftServe» знайшла трьох працівників, які суміщали і суміщають навчання в університеті з роботою. Вони радо поділилися зі мною своїм досвідом.
Андрій рік тому закінчив факультет «Автоматизація комп’ютерних наук» івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу. Працювати почав ще на третьому курсі.
— Це була моя перша робота — державна, — розповідає Андрій. — Я там працював на півставки лише сім місяців, бо «вдарила» криза і я попав під скорочення. А потім я три місяці паралельно з університетським навчанням вчився в іТ-академії «SoftServe», а тоді мене взяли туди на роботу. і на п’ятому курсі я вже працював тут. Труднощів не було, тут є вільний графік, люди завжди розуміють, коли кажеш, що у тебе сесія чи важлива пара, без питань відпускають, навіть якщо на роботі є важлива нарада, то нічого страшного не стається — потім розкажуть, що там було. і загалом серйозних проблем з поєднанням роботи та навчання у мене не було. Правда, коли вже в травні ми писали дипломні роботи, я думав, що університет не закінчу, бо були такі дні, що я три доби не спав, на одній каві ходив на роботу, вночі робив дипломну. В кінцевому підсумку все закінчилося добре.
Тарас — також випускник
Студент іФНТУНГ, а тепер працівник «SoftServe», чесно зізнається, що, поєднуючи навчання з роботою, не часто з’являвся в університеті. Проте сумлінно вечорами та ночами писав «відробки» на кожну пару та розв’язував по кілька лабораторних робіт за раз. На його думку, тим, що йому вдалося поєднати стабільну роботу і навчання, він завдячує п’ятому курсові, який є найлегшим. Але вже з другого курсу Тарас також працював по чотири години після навчання. Йому хотілося мати додатковий заробіток, щоби не брати гроші в батьків на свої розваги. «Безтурботне студентське життя — це гаяння часу, потрібно вже зі студентських років думати про своє майбутнє, працевлаштування, старатися себе знайти. Коли ти закінчуєш університет, то уже повинен знати, чим хочеш займатися», — переконаний цей випускник ІФНТУНГ.
Ще один програміст — Олександр тепер навчається на четвертому курсі факультету «інформаційні технології» університету нафти й газу. «На пари ходжу десь по три рази на тиждень, — розповідає студент, — я б не сказав, що вчитися стало важче, тому що викладачі лояльно ставляться до студентів, які працюють за спеціальністю, вони розуміють, що ти вже щось знаєш, щось можеш».
Святослав Никорович навчається на магістратурі факультету «Математика та інформатика» Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника і за сумісництвом викладає у Фізико-технічному ліцеї. «Для магістрів чи спеціалістів якраз створили умови для того, щоби вони змогли знайти роботу. Зокрема — адаптований розклад. Тому коли я викладав за сумісництвом у Фізико-технічному ліцеї, практично не мав жодних незручностей. і викладачі, якщо бачать, що ти справді працюєш і стараєшся вчитися, йдуть тобі назустріч. Щоправда, інколи студенти протиставляють роботу навчанню: «Я працюю, тому у мене немає часу на все решта». В цьому разі варто спитати себе: «Для чого ти займаєш чуже місце?» — переконаний юнак.
Студентка п’ятого курсу інституту туризму ПНУ ім. В. Стефаника Яна кишенькові гроші заробляє своєю творчістю: робить різноманітні прикраси та листівки. «Моя найперша робота була ще в школі, — ділиться досвідом дівчина. — Ми з подругою ходили по приватних підприємцях і роздавали газету «Статус». Вже в студентські роки, звичайно, роздавала листівки, стояла на різноманітних промоакціях, проводила соцопитування. Думаю, що дуже легко знайти такий тимчасовий підробіток, питання в іншому: чи хочуть люди цим займатися. А потім мені захотілося серйозної роботи. і я пішла працювати в сувенірну крамницю-майстерню «Шуфля». Попрацювала там лише кілька місяців. Мені важко було поєднати непоєднуване — роботу і навчання. Адже, бувало, треба було їхати на пари, а в той час не мала на кого залишити магазин»…
З викладацької висоти
Звичайно, не всіх викладачів ВНЗ тішить те, що їх студенти поєднують стаціонарне навчання з роботою. Проте є й такі, які переконані, що студенти повинні практикувати вже в університеті, і йдуть на поступки працюючим студентам.
Випускник ІФНТУНГ Андрій на запитання, чи всі викладачі розуміли, що ти працюєш, відповідав лаконічно: «Не всі про це знали. Я непогано вчився, тому мені ніхто нічого не казав».
«До свого працевлаштування я вчився досить добре, — розповідає Тарас, — ніколи не прогулював заняття, сумлінно все робив, тому викладачі ставилися до цього з розумінням, знали, що я відповідальний, головне, щоби я вчасно відпрацьовував пари і здавав лабораторні роботи. Вони розуміли, що коли є хороша робота, то потрібно триматися за неї, та поки що поєднувати її з навчанням».
Четвертокурсник Олександр каже, що ставлення викладачів до працюючих студентів можна назвати справжнім парадоксом. Адже ті викладачі, які на парах дають великий обсяг матеріалу та нових знань, ставляться до них з розумінням. А ті, пари в яких менш цікаві, вимагають, щоби їхні лекції не пропускали.
На думку доцента кафедри державного управління та місцевого самоврядування іФНТУНГ Віталія Малімона, необхідність поєднання роботи і навчання є викликом часу. «У нашому суворому сучасному світі робота необхідна кожному не лише тому, що вона є важливим агентом соціалізації, а й тому, що тепер — це необхідність, щоб просто жити. Жити гідно, так, як хочеться, не оглядаючись на друзів, родичів. і взагалі, як стверджував великий китайський мислитель Конфуцій, «робіть те, що любите робити, і у вашому житті не буде жодного робочого дня».
Мінус із плюсом
Поєднання роботи з навчанням, звичайно, має й свої недоліки. Це мінімум часу на особисті справи, недосипання: вночі навчання, вдень робота, зменшення радості безтурботного студентського життя.
Серед плюсів, звичайно, — це додаткові гроші, часткова фінансова незалежність від батьків та інших родичів, набуття професійного і навіть життєвого досвіду, практичних навичок, які стануть у пригоді під час кар’єрного росту.
Якщо тобі пощастило і ти влаштувався на стабільну високооплачувану роботу, то після закінчення університету в тебе не буде депресивного стану та етапу невідомості під назвою «Куди піти на роботу?».
Дуже добре те, що студенти не сидять без діла, шукають себе, можливо пробують різноманітні роботи, професії, але в кінцевому підсумку таки знаходять себе. Крім того, раннє працевлаштування дає те, що рідко можна знайти у вищій школі, — практику. «Чим швидше ти починаєш працювати, тим легше буде далі тобі», — переконаний випускник ІФНТУНГ Тарас.