В кінці серпня авторитетне німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung опублікувало статтю, в якій висловлювалася думка, що президент України Віктор Янукович обрав для себе шлях арабських і азіатських диктаторів, які вибудовують правлячі династії з членів власних родин. Твердження спірне, однак має право на існування, тим більше що слідом за даною публікацією послідувала новина про те, що син президента – Олександр Янукович – займає четверте місце в списку найвпливовіших українців.
В якості прикладу згаданих диктатур можна привести КНДР, де не так давно відбулася вже друга зміна правителя по лінії батько-син, і Лівію, де, не станься громадянська війна, влада перейшла б до сина Муаммара Каддафі – Сейф аль-Іслама. На пострадянському просторі варто згадати про Азербайджан, де Гейдару Алієву наслідували Ільхам, а також Туркменію – незадовго до кончини Сапармурата Ніязова в пресі щосили мусувалися чутки про те, що нинішній президент республіки – Гурбангули Бердимухамедов – його позашлюбний син. З нащадками чоловічої статі не склалося у президентів Казахстану та Узбекистану, в іншому ж випадку запитань про те, хто очолить ці країни після Нурсултана Назарбаєва і Іслама Карімова відповідно, ні в кого б не виникало.
Звичайно, Україна – не східна деспотія (втім, Білорусія – теж європейська країна, що не виключає передачі влади в спадщину і там) і той рівень демократії, який встановився, не дозволить реалізувати всі вищезгадані сценарії. Принаймні, на даний момент. Це відзначає і Frankfurter Allgemeine Zeitung, вказуючи, що в європейській частині колишнього СРСР династична, але не заснована на родинних зв’язках, модель використовувалася як виняток: успішно в 1999-2000 роках – при Борисі Єльцині (влада перейшла до Володимира Путіна) і невдало в 2004 році – при Леоніді Кучмі, коли його ставленик Віктор Янукович через "помаранчевої" революції не зміг стати президентом.
У свою чергу правозахисна організація Freedom House також доповідає про династичні тенденції в українській політиці і про те, що завдяки Україні "сімейна" модель тепер представлена і в Європі. Наскільки це вірно, говорити поки складно, але факт залишається фактом: навколо Віктора Януковича, спочатку, на думку більшості спостерігачів, що служив лише маріонеткою під управлінням Ріната Ахметова та інших олігархів, вже склався чисто "сімейний" круг, підім’явши під себе серйозні бізнес-структури , силові та фіскальні відомства. І в центрі цього кола знаходиться Олександр Янукович, поступово видавлюється з оточення президента людей ті ж Ахметов, Андрій Клюєв, Дмитро Фірташ – тобто основні центри впливу на Україну.
Експансія сім’ї президента і її друзів у вищі органи влади з особливою силою почалася в 2011 році, вже після того як під контроль було взято Конституційний суд, який розширив повноваження глави держави, а на основних лідерів опозиції (Юлію Тимошенко, Юрія Луценка) були заведені кримінальні справи , що закінчилися в підсумку вироками і тюремними термінами. До середини 2012 року люди "сім’ї" вже керували Міністерством оборони (Дмитро Саламатін), МВС (Віталій Захарченко), Службою безпеки (Ігор Калінін), тобто всіма ключовими силовими структурами. Крім цього, протеже Януковича-молодшого очолили Національний банк України (Сергій Арбузов), Міністерство фінансів (Юрій Колобов) та Державну податкову службу (Олександр Клименко).
І якщо участь 39-річного Олександра Януковича в призначенні силовиків можна піддавати сумніву, то його контроль над фінансовим сектором фактично ні від кого навіть не приховується. І це при тому, що до приходу нинішнього президента країни до влади в ЗМІ згадувався лише один його син – теж Віктор, депутат Верховної Ради і любитель автогонок. Про Олександра до пори до часу і чутки ніхто не чув, хоча на той час він уже контролював велику корпорацію МАКО, що інвестує в житлове будівництво.
Після того як батька Олександра Януковича було обрано президентом, його бізнес став рости в геометричній прогресії. На даний момент пов’язані з ним фірми представлені на ринку нафтопродуктів, у житловому і дорожньому будівництві, нерухомості, земельному бізнесі, елітному суднобудуванні, банківській справі, зерноторгівля. Під контролем президентського сина знаходиться контора "Донбаський розрахунково-фінансовий центр", яка проникла в сферу інтересів Ріната Ахметова і отримала майже мільярдне (949 мільйонів гривень) замовлення на поставку державі вугілля. У минулому році Янукович-молодший став, крім усього іншого, прямим власником 100-відсоткового пакета акцій Всеукраїнського банку розвитку та через афілійовані структури придбав телеканал "Тоніс", який на той момент залишався останнім всеукраїнським ефірним телеканалом, що не входить в телевізійні холдинги і не пов’язаним з політичними угрупованнями.
Останнім досягненням Олександра Януковича, за деякими даними, стало встановлення контролю над митницею. Причому тут синові президента протистояв бізнесмен, депутат Верховної Ради і старий друг "родини" Юрій Іванющенко, більш відомий як "Юра Єнакієвський". На чолі Митного комітету досі залишається людина Іванющенко – Ігор Калетник, однак, судячи з усього, він просто змінив "господаря", дозволивши "сім’ї" напряму, без посередника ("Єнакіївського"), перерозподіляти надходження з митниці в своїх інтересах.
Зростання впливу і стану Олександра Януковича не міг не позначитися на його статусі в очах ЗМІ та фахівців. У квітні журнал "Фокус" поставив його на 103 місце в списку найбагатших українців зі статками у 96 мільйонів доларів. У серпні журнал "Кореспондент" включив його в п’ятірку найвпливовіших українців, поставивши на 4-е місце (попереду тільки президент, Рінат Ахметов і глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін). Причому з усіх осіб першої п’ятірки тільки Олександр Янукович до цих пір ніякого відношення до публічної політики не мав і державних посад не займав, та й стан його блякне на тлі мільярдів Ахметова чи Фірташа. Тим не менш, син президента, принаймні в очах українських журналістів, за впливовістю впритул підібрався до свого батька.
Сам Олександр з пресою практично не спілкується. До цих пір було опубліковано тільки одне інтерв’ю з сином глави держави, та й то висловлюються припущення, що його текст від початку до кінця написаний піарщиками. У цій ситуації залишається тільки гадати, який ж насправді вплив Януковича-молодшого на процеси, що відбуваються в країні. Як вважає депутат Верховної Ради, член фракції "Наша Україна – народна Самооборона" Юрій Гримчак, Олександр є єдиною людиною, слово якого багато значить для президента. "Саме до нього прислухається Віктор Федорович. Це підтверджують в неофіційних розмовах" регіонали "й інші джерела поза парламентом", – заявив парламентарій.
Український політолог Володимир Фесенко, один з тих, хто складав рейтинг "Кореспондента", також вважає, що зростання впливу старшого сина Януковича в економічних процесах "очевидний". За словами експерта, посилення Януковича-молодшого – "одна з найбільш явних помітних тенденцій в українській політиці та економіці за минулий рік". "Дійсно, відбувається зростання впливу людей, пов’язаних безпосередньо з самим президентом і з його родиною, це об’єктивна тенденція в таких пострадянських режимах, як нинішній український режим. Це, тільки в інших формах, було при Кучмі, це ми бачили в Росії – і при Єльцині, і при Путіні бачимо, тому щось подібне відбувається і у нас ", – розповів Фесенко в інтерв’ю" Ленте.ру ". Разом з тим, вважає політолог, зберігають свій вплив і групи Ахметова та Фірташа. "Президент тасує кадри, зокрема, в уряді і в інших вищих державних структурах. Але при цьому все-таки він принципові засади режиму поки не змінює, всі стовпи цього режиму поки залишаються на місці, хоча зміни і можуть бути", – сказав Фесенко .
У свою чергу колишній депутат Верховної Ради, політолог і публіцист Дмитро Видрін, який попрацював радником всіх чотирьох президентів України, вважає, що, просуваючи свого сина, Янукович-старший робить все правильно. "Я не знаю, що відбувається в голові у президента, – заявив експерт. – Хоча, я думаю, що він робить ставку просто на розумних людей. Напевно, не гріх спиратися на розумних людей, а якщо вони до того ж з твоєї родини, то це, напевно, подвійно цікаво і подвійно в хорошому сенсі слова корисно ".