5 червня в Івано-Франківську відбулася лекція доктора політичних наук, завідувача кафедри міжнародної журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Віталія Терещука. Тема зустрічі — етичні правила та особливості спілкування журналістів з людьми, які постраждали внаслідок бойових дій.
Експерт наголосив: журналіст завжди робить вибір, що можна показати публічно, а що варто залишити поза кадром. За його словами, системне вивчення військової журналістики в Україні почалося лише після 2022 року, коли виникла нагальна потреба у висвітленні тем, пов’язаних із війною.
Етика в роботі з постраждалими
На думку Терещука, ключовим у роботі журналіста є дотримання етичних принципів. Міжнародні кодекси, зокрема правила спілки журналістів Британії та Ірландії, прямо вказують: не можна втручатися в особисте життя чи страждання людей, якщо цього не виправдовує суспільний інтерес.
«Потрібно поважати емоції тих, хто перебуває в стані стресу. Якщо людина не готова розповідати про свій досвід, краще дати їй час і, за потреби, залучити психолога», — підкреслив він.
Глобальна хартія етики міжнародної спілки журналістів також вимагає особливої уваги до вразливих респондентів, до яких належать і постраждалі від війни.
Як організувати інтерв’ю
Терещук пояснив, що журналіст завжди балансує між принципами «виконуй роботу» та «не нашкодь». Для медійника подія — це інфопривід, тоді як для постраждалого — особиста трагедія. Тому важливо представитися, показати прескарту, пояснити мету інтерв’ю і де воно буде опубліковане.
Якщо часу мало, варто попередити співрозмовника, щоб він розумів формат розмови. Місце інтерв’ю має бути комфортним і конфіденційним. Журналіст повинен чесно повідомити про запис аудіо чи відео, а також отримати усвідомлену і добровільну згоду на інтерв’ю.
Перед зустріччю слід вивчити контекст ситуації, аби не ставити зайвих запитань і не провокувати роздратування.
Питання та теми, яких варто уникати
Експерт радить ставити відкриті запитання, що дозволяють людині самостійно обирати, як відповідати. Слід питати про переживання та особистий досвід, але уникати звинувачень, оціночних суджень, фраз на кшталт «я вас розумію» або тем, що можуть повторно травмувати.
Не варто обговорювати медіа чи скаржитися на пресу. Інтерв’ю бажано завершувати подякою, можна обмінятися контактами, але не давати обіцянок, які неможливо виконати.
Робота з матеріалом
За словами Терещука, важливо показувати не лише особисту історію, а й ширший контекст події. Слід уникати використання термінології російської пропаганди, правильно називати населені пункти та замінювати слово «жертва» на формулювання «людина, яка пережила…».
Є теми і кадри, які заборонено показувати: місця влучань, уламки ракет чи БПЛА, роботу ППО, дані про військових та рятувальників.
«Чутливі кадри потрібно маркувати. Перед публікацією варто поставити собі запитання: чи хотіли б ви, щоб вас або ваших близьких показали у такому стані?», — зазначив експерт.
Терещук радить завжди перевіряти отриману інформацію: люди можуть забувати деталі або несвідомо доповнювати їх тим, що почули в медіа. Після виходу матеріалу журналіст має вміти звести контакт із героєм до мінімуму, щоб уникнути надмірної емоційної залежності.
Матеріал опубліковано в рамках проєкту “Журналістика в умовах війни: точність, етика, співпраця”, що впроваджується ГО “Івано-Франківський прес-клуб реформ” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.